ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа №640/6209/19
адміністративне провадження №К/9901/3273/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І ЕС ТІ МЕДІА" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя - Кузьмишина О. М., судді: Вівдиченко Т. Р., Костюк Л. О.) у справі № 640/6209/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І ЕС ТІ МЕДІА" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "І ЕС ТІ МЕДІА" (далі - позивач, ТОВ "І ЕС ТІ МЕДІА") звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:
- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації від 20 лютого 2019 року № 1081921/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 5 вересня 2018 року в ЄРПН;
- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 1 від 5 вересня 2018 року подану ТОВ "І ЕС ТІ МЕДІА" за датою подання;
- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 19 лютого 2019 року № 1080586/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 6 вересня 2018 року в ЄРПН;
- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 6 вересня 2018 року подану ТОВ "І EC ТІ МЕДІА" за датою подання;
- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 6 лютого 2019 року № 1069516/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 9 листопада 2018 року в ЄРПН;
- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 9 листопада 2018 року подану ТОВ "І EC ТІ МЕДІА" за датою подання.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 9 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, позов задовольнив.
4 грудня 2019 року представником позивача до апеляційного суду подано клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи про понесення витрат на правовому допомогу, а саме: оригінал банківської виписки від 4 грудня 2019 року, копію рахунку-фактури від 4 грудня 2019 року, докази направлення копій клопотання учасникам справи.
9 грудня 2019 року представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому він просить вирішити питання про стягнення з ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "І ЕС ТІ МЕДІА" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18900,00 грн.
18 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ДФС України надійшли заперечення, в яких вона просить залишити заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без задоволення, оскільки сума витрат на правничу допомогу, що зазначена в заяві, є надмірно завищеною.
2 січня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява із додатковими поясненнями, які позивач просить врахувати під час прийняття рішення про відшкодування правових витрат.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "І ЕС ТІ МЕДІА" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18900,00 грн.
ГУ ДПС у м. Києві, яке є правонаступником ГУ ДФС у м. Києві, подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.