ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №822/28/17
адміністративне провадження №К/9901/1885/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року (колегія суддів: головуючий: Кузьменко Л.В., судді: Франовський К.С., Совгира Д.І.)
у справі за позовом Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст вимог
Красилівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом, в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу в розмірі 116 399,83 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 суд виходив з того, що станом на 2 грудня 2019 року з урахуванням перебігу поштової кореспонденції, вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
13 січня 2020 року ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду направив касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що про пред`явлений до нього позов та розгляд справи № 822/28/17 не був обізнаний, оскільки жодних судових документів не отримав, повний текст постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року на момент звернення з апеляційною скарго на його адресу не надходив. Також зазначив, що вся кореспонденція, яка направлялась на адресу вказана позивачем у позовній заяві була повернута на адресу суду з поміткою "за зазначеною адресою не проживає"
При цьому скаржник зазначає, суд поверхнево та не в повній мірі з`ясував доводи апеляційної скарги та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, поверхнево та не в повній мірі, що зумовило прийнятті необґрунтованого рішення.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не надано.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ
Красилівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу в розмірі 116 399,83 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року та залишено апеляційну скаргу без руху. Скаржнику запропоновано у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали відповідачем надіслано на адресу суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заява обґрунтована тим, що відповідач у період з 22 квітня 2015 року по 15 червня 2019 року був відсутній за зареєстрованим місцем проживання у зв`язку із проходженням військової служби у військовій частині А2860 та не був належним чином повідомлений про розгляд справи №822/28/17. Також в заяві зазначено, що протягом розгляду справи №822/28/17 у суді першої інстанції ОСОБА_1 за місцем реєстрації з військової частини А2860 не відряджався, що підтверджується довідкою від 20 квітня 2018 року №132 виданою військовою частиною А2860.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року визнано неповажним та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів стосовно строку дії контракту, протягом якого відповідач перебував на військовій службі у військовій частині А2860 (та, відповідно, був відсутній за зареєстрованим місцем проживання), зокрема періодів його припинення та/або поновлення, а також доказів перебування відповідача у відпустках, тощо. Натомість, додана до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження копія контракту про проходження військової служби відповідачем (без номеру та дати його укладення), довідка від 18 листопада 2019 року №1431 видана Деражнянським районним військовим комісаріатом Хмельницької області, а також наявна в матеріалах справи копія довідки від 20 квітня 2018 року №132 видана військовою частиною А2860 такої інформації не містить. Тому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити чи дійсно протягом усього періоду часу (більш ніж два роки) з моменту виготовлення та оприлюднення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року відповідач постійно був відсутній за місцем свого проживання та, відповідно, не міг дізнатися про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, а отже був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у передбачені чинним законодавством строки та порядку особисто або ж через свого представника.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції чинній на момент подання касаційної скарги) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Одним з основних завдань (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується частиною 3 статті 8 Конституції України.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
Згідно частин 1, 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
На підставі частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.