ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2020 року
м. Київ
справа №816/1601/14
касаційне провадження №К/9901/19799/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (головуючий суддя - Лях О.П.; судді: Яковенко М.М., Старосуд М.І.) у справі № 816/1601/14 за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2016 адміністративний позов Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.04.2014 № 0001362201/689 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997129,84 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що укладення позивачем з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту його господарської діяльності, а факт приналежності фізичної особи до категорії пов`язаних не може впливати на право Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" формувати дані податкового обліку.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016.
Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, наголошує на необґрунтованості та незаконності оспорюваного рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 03.04.2014 № 923/16-03-22-01-08/24831310.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням витрат за наслідками придбання плит гранітних полірованих у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з огляду на удаваний характер вчинених поставок, що мотивовано пов`язаністю цих осіб ( ОСОБА_1 є директором Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет") та відсутністю в фізичної особи-підприємця необхідних умов для провадження господарської діяльності.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на наведене порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2014 № 0001362201/689, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997129,84 грн.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.
Різновидом нереальної господарської операції є, зокрема, операція, в якій участь задекларованого учасника не є істотною для настання передбачуваних нею наслідків.
Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.