ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №814/3334/14
адміністративне провадження №К/9901/26160/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 (суддя Малих О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 (головуючий суддя Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі №814/3334/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сузір`я Стрільця" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним висновку акту та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ПП "Сузір`я Стрільця" звернулось до адміністративного суду з позовом ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання неправомірним висновку акту та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області звернулось до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2015, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 у справі №814/3334/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №814/3334/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 17.03.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на те, що позивачем у перевіряємий період було сформовано витрати за рахунок ТОВ "Вікард-Агро" та ТОВ "Агро Холдинг СВ", які в свою чергу, придбали товар, і відповідно, сформували свої витрати за рахунок ТОВ "ВКФ "Дари Херсонщини 2010", яке, на думку податкового органу, не здійснювало реальної господарської діяльності. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де ПП "Сузір`я Стрільця" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи відповідача не відповідають дійсності та були спростовані у ході судового розгляду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 16.07.2014 по 24.07.2014 спеціалістами ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Сузір`я Стрільця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 24.07.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.4.2011 по 24.07.2014.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2014 №572/14-03-22-01/24059297. У ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2014 рік на суму 1ʼ078ʼ500грн.
В акті перевірки податковий орган зазначив, що за наслідками проведеної перевірки позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток за 2014 рік, оскільки встановлено завищення підприємством розміру валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Вікард-Агро" та ТОВ "Агро Холдинг СВ". Податковий орган посилався на те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не мали реального характеру, та за їх рахунок підприємство не може формувати валові витрати.
На підставі акту перевірки ДПІ було оформлено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0014372201, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1ʼ078ʼ500,00грн.
Не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, ПП "Сузір`я Стрільця" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому позивач просив визнати неправомірними висновки акту від 31.07.2014 №572/14-03-22-01/24059297; скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0014372201.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2014, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 №001437220. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.