ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 243/6975/14
провадження № 61-2258св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Проніна С. Г., та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Папоян В. В., Біляєвої О. М., Кішкіної І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у липні 2017 року, до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позову зазначив, що 17 листопада 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого він передав останній грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, що за офіційно встановленим Національним банком України (далі - НБУ) курсом гривні до долара США станом на дату подання уточненого позову складає 387 000 гривень. Вказані кошти відповідач зобов`язалась повернути у повному обсязі у строк до 17 грудня 2013 року.
Оскільки відповідач вказані грошові кошти у обумовлений розпискою строк не повернула, ОСОБА_1 просив стягнути з неї борг у сумі 15 000 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США станом на дату подання уточненого позову еквівалентно 387 000 гривень), а також відшкодувати судовий збір та витрати на правову допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 387 000 гривень, судовий збір у розмірі 2 340 гривень і витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 гривень, а всього стягнено 391 840 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності існування між сторонами договірних зобов`язань за договором позики, які оформлені розпискою про одержання коштів, і невиконання позичальником обов`язку щодо їх повернення.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про доведеність факту отримання ОСОБА_2 коштів у борг і невиконання нею обов`язку щодо їх повернення, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що грошові кошти за розпискою не отримувала і написала розписку під впливом погроз позивача.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив їй у долученні до справи доказів того, що позика в дійсності надавалася її колишньому чоловіку ОСОБА_3, та не врахував, що неподання цих доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами, а саме несумлінним виконанням своїх обов`язків її представником.
Також вказує, що апеляційний суд обмежив її у реалізації процесуальних прав, так як відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, про допит свідків та про призначення судової психологічної експертизи, а також відмовив у задоволенні заяви про відвід колегії суддів, який вона заявила через таке упереджене ставлення до неї.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США. Вказані кошти відповідач зобов`язалась повернути у повному обсязі 17 грудня 2013 року.
Грошові кошти у встановлений у розписці строк ОСОБА_2 не повернула, про що свідчить перебування оригіналу розписки у позикодавця.
Обставин, які б свідчили про те, що розписка від 17 листопада 2013 року написана відповідачем внаслідок психологічного тиску та за відсутності дійсного волевиявлення на вчинення такого правочину, судами попередніх інстанцій не встановлено.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.