Постанова
іменем України
3 березня 2020 року
м. Київ
справа № 569/6966/16
провадження № 51-4668 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Воронюк К.Ю. на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2017 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 червня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1засудженого за пунктом 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Рівненський міський суд Рівненської області вироком від 29 листопада 2017 року засудив ОСОБА_1 до покарання: запунктом 13 частини 2 статті 115 КК у виді довічного позбавлення волі, за частиною 1 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
2. Суд визнав доведеним, що 23 січня 2016 року близько 04:00 на ділянці поля біля перехрестя вулиць Макарова та Вербова в м. Рівному ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, через відмову ОСОБА_2 вступити з ним у статевий зв`язок завдав їй близько трьох ударів в обличчя, повалив її на землю, сів зверху, закрив руками ніс і рот та стиснув шию, у результаті чого вона померла від механічної асфіксії. Переконавшись, що потерпіла не подає ознак життя, він викрав мобільний телефон із сім-карткою та грошові кошти, чим заподіяв матеріальної шкоди потерпілій на загальну суму 1872,03 грн.
3. Рівненський апеляційний суд ухвалою від 19 червня 2019 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи, наведені в касаційній скарзі
4. У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції відповідно до положень частини 1 статті 32 КПК.
5. На думку захисника, суди не забезпечили права засудженого на захист та справедливий суд через недотримання низки норм КПК.
6. Зокрема, сторона захисту стверджує, що:
- було порушено правило територіальної підсудності, оскільки подія відбулася в межах територіальної юрисдикції Рівненського районного суду Рівненської області, а розгляд здійснено Рівненським міським судом Рівненської області;
- висновок експерта № 58 від 23 лютого 2016 року є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог статей 69, 102, частини 2 статті 242 КПК та інших положень законодавства, які регулюють правила проведення судових експертиз;
- було порушено право засудженого на виклик і допит експерта, що призвело до порушення засад безпосередності та змагальності;
- не було відкладено засідання для підготовки до судових дебатів, а під час проголошення останнього слова засудженим його захисник покинув залу судових засідань;
- засудження відбулося за неіснуючим кримінальним провадженням.
7. Захисник скаржиться, що апеляційний суд усупереч вимогам частини 3 статті 404 КПК відмовив у клопотанні про повторне дослідження доказів, допит експертів та свідків, призначення психіатричної експертизи, а також не надав відповідей на аргументи, викладені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, чим порушив вимоги статті 419 КПК.
8. Також захист стверджує, що справа за апеляційною скаргою засудженого мала бути перерозподілена при надходженні з Апеляційного суду Рівненської області до Рівненського апеляційного суду. Окрім того, зазначає, що судді, які входили в колегію, не склали присягу.
9. Захист вважає, що кваліфікація дій засудженого за пунктом 13 частини 2 статті 115 КК є неправильною, оскільки не доведено умислу ОСОБА_1 на заподіяння смерті потерпілій та не встановлено мотиву убивства.
10. Окрім того, захисник скаржиться, що довічне позбавлення волі застосовано без достатнього обґрунтування.
Позиції учасників касаційного розгляду
11. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
12. У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі, та просили її задовольнити.
13. Прокурор вважала, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Оцінка Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого і прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, Суд дійшов висновку, що необхідно відмовити в задоволенні касаційної скарги на таких підставах.
15. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
16. У своїй скарзі захисник наводить доводи, що за своїм змістом стосуються невідповідності висновків суду у вироку фактичним обставинам справи, що, на її думку, призвело до прийняття незаконного рішення. Однак відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій саме норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судом, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
17. Правильність оцінки судом першої інстанції доказів була предметом перевірки апеляційного суду, який надав вичерпні відповіді на всі доводи в апеляційній скарзі. Касаційна скарга не містить доводів, які б ставили під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи.
18. Суди зробили висновок про винуватість ОСОБА_1 на підставі обставин, установлених у результаті дослідження доказів, оцінених судом відповідно до положень статті 94 КПК. Незгода захисника з висновками суду сама собою не свідчить про порушенням судом процесуального закону.