Постанова
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 683/2587/18
провадження № 61-11406св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2019 року у складі судді Бондарчук Л. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина до складу якої увійшли Ѕ частина житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані на території Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, однак через отримання 15 листопада 2017 року інвалідності та вкрай тяжке матеріальне становище пропустив визначений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини.
Враховуючи зазначене ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк - три місяці для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2018 року проведено заміну неналежного відповідача Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області на належного - ОСОБА_2 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, які б підтверджували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення цих дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
16 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено матеріали та обставини справи. Вказує, що ув`язку із погіршенням стану здоров`я не мав можливості займатися оформленням спадщини.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3, який на день смерті був зареєстрований та проживав один на АДРЕСА_1 . Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 грудня 1975 року, копією повторно виданого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12 вересня 2018 року та довідкою Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району № 1026 від 26 червня 2017 року (а. с. 4, 5, 22).
12 січня 2017 року за заявою ОСОБА_2 Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 13/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та 05 квітня 2018 року видано їй свідоцтва про право на спадщину за законом, що складається із Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 та Ѕ частки земельної ділянки, що розташована на території Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району (а. с. 75, 79).
Згідно листа-відмови Старокостянтинівської державної нотаріальної контори № 2592/01-16 від 26 вересня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з підстав пропуску ним шестимісячного строку звернення з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини та відсутності доказів постійного проживання з спадкодавцем (а. с. 6).
Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 та витягу із історії хвороби № 9601, виданого Старокостянтинівською ЦРЛ, позивач в період строку прийняття спадщини лише 24 листопада 2016 року звертався до лікаря невролога за медичною допомогою та у період з 24 листопада 2016 року по 02 грудня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Старокостянтинівської ЦРЛ (а. с. 111 -113).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.