Постанова
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 278/1133/17
провадження № 61-12928св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 березня 2019 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила встановити факт проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, без укладення шлюбу в період з 2010 року по жовтень 2016 року. Зазначала, що у вказаний період вона проживала разом з ОСОБА_4, чоловіком її померлої у 2006 році тітки ОСОБА_5, та здійснювала за ним постійний догляд. ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер, його поховання вона здійснила за власні кошти. Встановлення даного факту пов`язувала із необхідністю оформити спадкові права у відповідності до статті 1264 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявник не довела факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Житомирського районного суду Житомирської області.
07 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено матеріали та обставини справи. Вказує, що ОСОБА_4 потребував постійного догляду та допомоги, вона займалась його лікуванням, доглядом за ним.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який проживав на АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб за вказаною адресою не було (т. 1 а. с. 15, 160).
З 01 листопада 2006 року по день смерті на підставі договорів, укладених з відділенням соціальної допомоги вдома Житомирського районного Територіального центру, останній отримував соціально-побутове обслуговування, як одинокий громадянин. Його відвідував соціальний працівник, який згідно договору надавав такі послуги, як виклик лікаря, супроводження до лікарні і відвідування в лікарні, доставка продуктів харчування, інших товарів, оплата комунальних послуг, приготування їжі під час хвороби, прибирання приміщення, читання преси (т. 1 а. с. 170, 171).
За змістом довідки виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 27 лютого 2017 року № 384, позивач проживала разом із ОСОБА_4, здійснювала за ним догляд, займалася похованням (т. 1 а. с. 10).
Відповідно до акту № 16 опитування сусідів від 27 лютого 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації на АДРЕСА_1 з 2010 року до смерті ОСОБА_4, доглядала за ним, з дозволу родичів займалась похованням (т. 1 а. с. 9).
Згідно довідки виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 02 листопада 2016 року № 1196 разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, ніхто не проживав та не був зареєстрований (т. 1 а. с. 157).
Відповідно до довідки ПАТ "Укрпошта" від 27 вересня 2017 року № 31-8/4-771 пенсія ОСОБА_4 виплачувалась листоношою особисто (т. 1 а. с. 158).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").