Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 569/17013/16-ц
провадження № 61-11463св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року в складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в складі колегії суддів: Хилевича С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати відповідача такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є її внучкою та зареєстрована за вказаною адресою. Проте, починаючи з грудня 2015 року відповідач у спірному будинку не мешкає, належних їй речей у будинку не зберігається. Реєстрація ОСОБА_2 породжує наслідки у вигляді нарахування комунальних платежів за двох осіб, чим створює їй додаткові витрати на утримання житлового будинку. Крім того, при розрахунку субсидії враховуються доходи відповідача, а відтак її розмір істотно зменшується.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач вимушено тимчасово не проживає у спірному житловому будинку з поважних причин. При цьому у неї немає іншого постійного житла, зв`язок зі спірним житловим приміщенням вона не втрачала, адже час від часу з`являлася за місцем своєї реєстрації з метою потрапити у будинок та налагодити відносини з бабусею. Однак позивачем їй створювалися перешкоди, через що вона не могла користуватись спірним житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, не повно з`ясували фактичні обставини справи, не надали оцінки її доводам про те, що відповідач протягом останніх трьох років не намагалася вселитись у спірне житло або усунути перешкоди у користуванні ним та не зверталась з відповідним позовом до суду. Також суди не врахували та не надали оцінки її доводам про те, що відповідач проживає за іншою адресою. Судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме суди помилково не застосували статті 383 та 391 ЦК України, які підлягали застосуванню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 р№1-2138 від 15 серпня 2008 року належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Регіонального центру надання адміністративних послуг від 17 листопада 2016 року №24487 у вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_1 (позивач) і ОСОБА_2 (відповідач, онука позивача).
Починаючи з грудня 2015 року, відповідач не проживає у зазначеному житловому будинку, що визнано сторонами та не оспорюється відповідачем.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.