Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 331/8965/15-ц
провадження № 61-12017св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний заповідник "Хортиця",
третя особа - генеральний директор Національного заповідника "Хортиця" Остапенко Максим Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 квітня 2016 року у складі судді Мінасова В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Дашковської А. В., Полякова О. З., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного заповідника "Хортиця", третя особа - генеральний директор Національного заповідника "Хортиця" Остапенко Максим Анатолійович, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, компенсацію вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного заповідника "Хортиця" (далі - НЗ "Хортиця"), третя особа - генеральний директор НЗ "Хортиця" Остапенко М. А., про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовував тим, що він перебував у трудових відносинах із НЗ "Хортиця".
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2014 року його поновлено на посаді головного інженера інженерно-господарського відділу НЗ "Хортиця".
15 вересня 2015 року він був попереджений про скорочення його посади, а 16 листопада 2015 року - звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважав звільнення незаконним, оскільки роботодавець не отримав на це згоди профспілкової організації та не запропонував йому всіх наявних вакантних посад.
Просив визнати його звільнення згідно з наказом від 12 листопада 2015 року № 372-к незаконним, поновити його на посаді з оплатою праці за посадовим окладом головного інженера, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що позивач був звільнений з роботи відповідно до вимог трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.
19 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено матеріали справи та неправильно застосовано норми права.
В порушення норм КЗпП України відсутнє обґрунтування скорочення та докази реорганізації підприємства. Посада головного інженера була відсутня у штатному розписі ще до початку процедури скорочення штату. Відсутні докази звернення до профспілкового органу і проведення консультацій. Позивачу не було запропоновано усіх вакантних посад. Не застосовано переважне право на залишення на роботі.
Заявник вказує, що з матеріалів справи було протиправно вилучено письмові докази.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року НЗ "Хортиця" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2014 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного інженера інженерно-господарського відділу НЗ "Хортиця".
Наказом від 14 вересня 2015 року № 296-к його попереджено про скорочення посади головного інженера інженерно-господарського відділу НЗ "Хортиця".
15 вересня 2015 року під час ознайомлення із вказаним наказом ОСОБА_1 запропоновано посаду інженера І категорії інженерно-господарського відділу, від якої він відмовився, про що ним зроблено власноручний запис.
Наказом від 12 листопада 2015 року № 372-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера інженерно-господарського відділу НЗ "Хортиця" з 16 листопада 2015 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.