Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 161/15435/14-ц
провадження № 61-15121св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року у складі судді Крупінської С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
13 вересня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору № VO21G40000007101 від 25 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 176 750 грн зі сплатою відсотків за користування в розмірі 14,04 % в рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2026 року. Відповідно до заяви від 28 липня 2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту долар США та укладено додаткову угоду, відповідно до якої розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 38 140,42 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" 25 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки № VO21G40000007101, згідно з умовами якого, відповідач надала в іпотеку нерухоме майно а саме: житловий будинок загальною площею 175,80 кв. м, житловою площею 114,50 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконала, у неї утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 09 квітня 2013 року разом з відсотками та пенею становить 40 204,82 дол. США.
Позивач просив стягнути з відповідача в користь АТ КБ "ПриватБанк" з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість по кредитному договору станом на 10 листопада 2014 року в розмірі 56 195, 75 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 40 401,79 дол. США, що по курсу НБУ від 10 листопада 2014 року становить 597 946,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором в неї утворилася заборгованість, що підлягає стягненню.
Постановою Волинського апеляційного суду від 08 липня 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року в даній справі в частині задоволених позовних вимог змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 39 908,06 дол. США, яка складається із: 37 181,87 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 726, 19 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом та 7 307,21 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. В решті рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції визначивши розмір пені, яка має бути стягнута з відповідача з врахуванням зміни строку кредитування в сумі 493,73 дол. США в порушення пункту 5.1 додаткової угоди до договору, який передбачає сплату пені в гривні, стягнув її в іноземній валюті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її із Луцького міськрайонного суду Волинської області. Зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 08 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
17 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
06 лютого 2020 року справу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції справу розглянуто поверхнево та без дослідження усіх доказів. Заявник вказує, що борг погашено повністю достроково.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено договір № VO21G40000007101 від 25 квітня 2008 року, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 176 750 грн зі сплатою відсотків за користування в розмірі 14,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2026 року.
Згідно з пунктом 5.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у пункті 8.4 договору за кожний день прострочки. При цьому, відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Згідно заяви позичальника ОСОБА_1 від 28 липня 2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту долар США та укладено додаткову угоду, відповідно до якої розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 38 140,42 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Висновком № 8395 судово-економічної експертизи від 22 лютого 2016 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року (з додатками та додатковими угодами) станом на 25 вересня 2014 року можливо підтвердити: по кредиту (основний борг) - 36 043,19 дол. США, по відсотках - 13 419,80 дол. США, по пені - 48 48,88 дол. США, підтвердити суму штрафу в розмірі 2 692,07 дол. США (16,89 + 2675,18) експерту не надається можливим.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання додаткових угод до договору відмовлено.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання додаткових угод недійсними відмовлено. Цим рішенням встановлено, що кредитний договір та додаткові угоди до нього укладені в письмовій формі, підписані повноважними особами, містять всі суттєві умови, передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також були узгоджені сторонами. При їх укладенні сторони знали про договірні умови і свідомо з ними погоджувалися, тобто, дані угоди відповідають вимогам закону.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційних скарг у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.