ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа №820/5286/17
адміністративне провадження №К/9901/31689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №820/5286/17
за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (прийняту судом у складі головуючого судді - Сагайдак В.В.), на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Спаскіна О.А., суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі - відповідач), третя особа - Міністерство оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби та відмові у здійсненні таких виплат.
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
1.1. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проходження військової служби він отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію, однак при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не включив вказані суми.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. ОСОБА_2 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника Північного територіального відділу пожежної безпеки.
3. На фінансовому забезпеченні позивач перебував у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Харкова.
4. Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, індексацію, що підтверджується грошовим атестатом серії ЗУ №296515, довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про нараховане та виплачене грошове забезпечення №1347 від 23 березня 2017 року (а. с. 9, 10).
5. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувачем Збройними Силами України №548 від 16 грудня 2016 року позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини.
6. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова розрахував розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889) та індексації.
7. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 02 листопада 2017 року, в якій просив:
- здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які він отримував під час проходження військової служби;
- виплатити позивачу своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби.
8. Листом №6347 від 13 листопада 2017 року відповідач надав відповідь, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, а індексація не входить до складових грошового забезпечення військовослужбовців, тому відсутні підстави для здійснення ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги з урахуванням щомісячної грошової допомоги та індексації.
9. Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не включення вказаних складових до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірні виплати є складовими місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинні включатись до розрахунку грошової допомоги при звільненні, оскільки позивач отримував до звільнення з військової служби щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, та індексацію, яка є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання їх купівельної спроможності, дані виплати.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
13. У касаційній скарзі відповідач зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям, а індексація не належить до видів грошового забезпечення і не має щомісячного характеру виплат.
14. Також у касаційній скарзі вказано на неврахування судами попередніх інстанцій практики Верховного Суду України, викладеної в постановах від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-368а13, від 04 листопада 2014 року у справі №21-473а14.
15. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, в кому він просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вказав, що грошова винагорода має постійний характер, виплачується всім військовослужбовцям, у свою чергу, військовослужбовець не може бути позбавлений грошової винагороди в повному обсязі за будь-яких умов.
16. У відзиві представником позивача наголошено, що матеріали справи містять довідку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про нараховане та виплачене грошове забезпечення полковнику ОСОБА_1 від 23 березня 2017 року №1347, з якої вбачається, що додаткову грошову винагороду позивач отримував щомісяця у складі грошового забезпечення з моменту її запровадження і до звільнення. З довідки про додаткові види грошового забезпечення від 24 березня 2017 року №82, яка також міститься в матеріалах справи, індексація позивачу сплачувалась та була невід`ємною частиною грошового забезпечення, на неї нараховувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
17. Також представник позивача зазначив про необґрунтованість застосування правових висновків Верховного Суду України, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, оскільки ці правові позиції були сформульовані до внесення змін до Постанови №889 постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.
18. Міністерством оборони України подано до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу відповідача, в яких третя особа просила скасувати оскаржувані судові рішення, оскільки в них неправильно застосовані норми процесуального права, а саме - не застосовано висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 15 жовтня 2013 року у справі №21-368а13, від 04 листопада 2014 року у справі №21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі №21-32а15, від 19 травня 2015 року у справі №21-466а15, та висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).
21. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
22. Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
23. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року N2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N2011-XII).
24. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
25. Також, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
26. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
27. Так, підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
28. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.