ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №640/4200/19
адміністративне провадження №К/9901/30127/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року (суддя Каракашьян С. К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (суддя-доповідач - Горяйнов А. М., судді: Файдюк В. В., Чаку Є. В.) у справі № 640/4200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УМК" (далі - позивач, ТОВ "УМК") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 4 грудня 2018 року № 0892871207, яким до ТОВ "УМК" застосовано штраф у розмірі 1949624, 69 грн за порушення строку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на підставі пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскільки податкові накладні складені на неплатників податку на додану вартість (далі - ПДВ) та не надавалися отримувачу (покупцю), рішення про застосування штрафу, передбаченого ст. 120-1 ПК України, є незаконним.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 7 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Головне управління ДФС у м. Києві провело камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "УМК" за 2017 - 2018 роки, за результатами якої складено акт від 19 вересня 2018 року № 16214/26-15-12-07-20/32670844.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2018 року №0892871207, відповідно до якого до позивача застосовано штраф на загальну суму 1949624,69 грн, а саме:
- за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 17000270,93 грн застосований штраф в розмірі 10% в сумі 1700024,26 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1247987,16 грн застосований штраф в розмірі 20% в сумі 249597,43 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, застосовуючи пункт 120-1.1 статті 120 ПК України з урахуванням висновку Верховного Суду щодо його застосування, викладеного у постановах від 20 березня 2018 року у справі №826/1413/13-а, від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, від 7 лютого 2019 року у справі №808/3250/17, дослідили податкові накладні, реєстрація яких відбулась з порушенням граничного строку їх реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і встановили, що вони складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, містять код ставки податку на додану вартість " 20", що, у свою чергу, свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. За таких обставин вказані податкові накладні не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України не є підставою для накладення штрафу. Апеляційний суд також послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18.
Не погодившись з судовими рішеннями, ТОВ "УМК" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки податкові накладні не надавались отримувачам, то такі підпадають під виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, оскільки наведеною нормою виключення стосуються трьох випадків: 1) коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Крім того, норма статті 120-1 ПК України допускає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податкові, а тому застосуванню підлягають положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України щодо презумпції прийняття рішення на користь платника податку.
Зазначає про безпідставність врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18, оскільки предметом спору у справі була індивідуальна податкова консультація, яка стосується виключно платника податків, якому вона була надана.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.