ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №667/1642/16-а
касаційне провадження №К/9901/45332/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 30.11.2016 (головуючий суддя: Рядча Т.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя: Скрипченко В.О., судді: Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі №667/1642/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - УПФУ в м. Херсоні або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням підвищення її розміру на 27,07 % відповідно до частини першої статті 29 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV);
зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з урахуванням підвищення розміру пенсії на 27,07 % відповідно до частини першої статті 29 Закону №1058-IV у зв`язку з відстрочкою часу її призначення на 5 років, починаючи з 14.09.2015.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вийшов на пенсію за віком з відстроченням часу її призначення на п`ять років, а тому на підставі частини першої статті 29 Закону №1058-IV, станом на момент звернення за її призначенням, набув право на підвищення пенсії в розмірі 27,07 %. Проте, при призначенні 17.01.2005 позивачу пенсії за віком пенсійним органом було проігноровано вимоги статті 29 Закону №1058-IV, що призвело до порушення соціальних гарантій на належне пенсійне забезпечення. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак у перерахунку її розміру пенсійний орган відмовив, що зумовило звернення з даним позовом до суду.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.11.2016. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком законодавцем передбачалося заохочення для осіб, які, досягнувши пенсійного віку, виявили бажання продовжити працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку у вигляді підвищення її розміру за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку. З огляду на те, що позивач вийшов на пенсію з відстроченням часу її призначення на 5 повних років, то відповідно набув право на підвищення її розміру на 27,07 %.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не набув право на підвищення розміру пенсії на підставі частини першої статті 29 Закону №1058-IV, оскільки при призначенні пенсії вперше не звертався до пенсійного органу із заявою про відстрочення часу її призначення. Також скаржник наголосив на тому, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, позивач просив здійснити її підвищення на 18,54 %, що відповідає 4 рокам відкладеного виходу на пенсію за віком, а не 5 рокам, як останній стверджує у позовній заяві.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
На адресу касаційного суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 17.01.2005 перебуває на обліку в УПФУ в м. Херсоні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Право на пенсію за віком у позивача виникло 19.06.1999, проте на пенсію останній вийшов з відстроченням часу її призначення на 5 повних років.