ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа №804/1542/16
адміністративне провадження №К/9901/21292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №804/1542/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Кругового О.О.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач 2) у якому просили суд:
1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів №14-0 від 17.02.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. - поновити його на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області та в цій частині допустити негайне виконання;
1.3. - стягнути з Державної фіскальної служби України на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.02.2016 року по день ухвалення рішення суду, з розрахунку 183,35 грн. середньоденного заробітку.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що позивача незаконно звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області за пунктом першим частини 1 статті 40 КЗпП України, оскільки реорганізація цієї установи не потягла скорочення штатної чисельності, зокрема, посади начальника інспекції. Відтак, Міністерство доходів і зборів України, правонаступником якої є Державна фіскальна служба України, всупереч вимогам частини четвертої статті 36 КЗпП України не продовжила дію трудового договору з позивачем в реорганізованому органі - Державній податковій інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області. Крім того, позивачу, в порушення приписів частини третьої статті 49-2, частини другої статті 40 КЗпП України, при попереджені про звільнення не було запропоновано всіх вакантних посад, а лише деякі з них, переважна більшість з яких нижче за ту, що він обіймав, водночас, посада начальника Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області йому не пропонувалася взагалі, хоча була вакантна. При цьому, зокрема, 17.12.2015р. ОСОБА_1 було запропоновано посаду начальника Сумської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області і позивач погодився з цією пропозицією, однак, з невідомих підстав вже 09.02.2016р. та 17.02.2016р. ОСОБА_1 знову надійшли додатки до попередження про звільнення, в яких йому були запропоновані інші вакантні посади, з якими він ознайомився та від яких відмовився з вищенаведених підстав. Не було враховано відповідачем при звільнені позивача і те, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, що є порушенням норм ст.42 КЗпП України. У зв`язку із незаконним звільненням позивач згідно з ст.235 КЗпП України має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв`язку із незаконним звільненням на користь позивача згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по день ухвалення рішення суду у цій справі із розрахунку 183,55грн. середньоденного заробітку.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 позовні вимоги було задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів №14-0 від 17.02.2016 року про звільнення ОСОБА_1 17.02.2016 року з посади начальника ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області з 18.02.2016 року, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 року по 27.05.2016 року у розмірі 13744 грн., постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
4. Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції дійшов до висновку, що ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області реорганізовано шляхом приєднання до ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, яка є її правонаступником, реорганізація супроводжувалась скороченням штатів, однак посада, яку обіймав позивач не скорочувалась, доказів істотних змін умов праці відповідачі не надали. Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, оскільки працював в органах, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства з 21.07.2009 року, має вищу освіту - спеціаліста з фінансів, йому присвоєно 9 ранг державного службовця та радника податкової та митної справи ІІІ рангу, позивач проходив підвищення кваліфікації у червні 2014 року, у сім`ї позивача немає інших працівників з постійним заробітком, ОСОБА_1 одержував вищу освіту без відриву від виробництва. Суд першої інстанції вважав, що відповідачами порушено вимоги ст.49-2 КЗпП України, оскільки на час пропонування ОСОБА_1 вакантних посад, окрім запропонованих, були і інші посади, зокрема посади начальника ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області та його заступника, однак ці посади не було запропоновано позивачу.
5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при звільненні позивача ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області у зв`язку із реорганізацією, відповідачами не було порушено норми трудового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а саме, пункту 1 частини 1 статті 40, статей 42, 49-2 КЗпП України.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив касаційну скаргу задовольнити та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року.
8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що його незаконно звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, оскільки реорганізація цієї установи не потягла скорочення штатної чисельності.
8.1. Також, позивач наголошує на тому, що відповідачем не було враховано при звільнені позивача й те, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, що є порушенням норм статті 42 КЗпП України.
8.2. Позивач указує, що відповідачем не виконано свій обов`язок, як роботодавця, оскільки станом на момент пропозицій у ДПІ у м.Сумах ДФС у Сумській області були наявні вакантні посади начальника і дві вакантні посади заступника начальника ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області.
9. Відповідач 1 та Відповідач 2 надали відзив на касаційну скаргу позивача, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просять останню залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 працював в органах, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства: з 21.07.2009 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу проведення податкового аудиту платників податків; з 24.11.2009 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків; з 13.01.2010 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків; з 23.09.2011 року на посаді завідувача сектора перевірок ризикових операцій; з 15.03.2012 року на посаді начальника відділу спеціальних та особливо важливих перевірок; з 08.05.2013 року на посаді заступника начальника управління - начальника відділу особливо важливих перевірок; з 11.07.2013 року на посаді начальника ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області.
11. Наказом Міндоходів і зборів України від 05.07.2013 року №1688-0 "Про призначення ОСОБА_1 " позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця. Посада начальника ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області відноситься до четвертої категорії посад державних службовців.
12. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області була реорганізована шляхом приєднання до ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області.
13. Позивач ОСОБА_1 неодноразово попереджувався про наступне вивільнення із займаної посади начальника ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України. Так, 26.11.2014 року позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з 26.01.2015 року у зв`язку із реорганізацією територіальних органів Міндоходів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" та на підставі наказів Міндоходів і зборів України від 25.09.2014 року №2113-о "Про уповноваження голів комісій", ГУ ДФС у Сумській області від 10.11.2014 року №33 "Про введення в дію структури ГУ ДФС у Сумській області", від 13.11.2014 року №46 "Про введення в дію штатного розпису". Позивачу надавались додатки до попередження про наступне вивільнення з запропонованими посадами.
14. 26.01.2015 року ОСОБА_1 було вручено додаток до попередження про наступне вивільнення, згідно з яким запропоновано переведення на посади: заступника начальника відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області та заступника начальника відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області. ОСОБА_1 26.01.2015 року відмовився від переведення на вказані посади, про що розписався у додатку до попередження про наступне вивільнення. 22.09.2015 року позивачу було запропоновано декілька постійних та тимчасових посад головного державного ревізора-інспектора у відділах перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту, відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, відділу організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управління реєстрації платників та електронних сервісів, відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб, відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, відділу забезпечення погашення заборгованостей управління погашення заборгованостей, відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління аудиту, запропоновано посаду заступника начальника відділу перевірок платників ризикових категорій управління податкового аудиту, начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту. Від запропонованих посад позивач відмовився.
15. 14.12.2015 року ОСОБА_1 було запропоновано вакантні постійні та тимчасові посади головного державного ревізора-інспектора та головного державного інспектора відділу організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управління реєстрації платників та електронних сервісів, відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб, відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, відділу адміністрування єдиного внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб, відділу аналізу та моніторингу забезпечення доходів і зборів кординаційно-моніторингового управління, заступника начальника Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. Від запропонованих посад позивач відмовився.
16. 09.02.2016 року та 17.02.2016 року ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади: головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДФС у Сумській області; головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу та аналізу надходження платежів координаційно-моніторингового управління Головного управління ДФС у Сумській області; державного інспектора відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області; начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб, від зайняття яких позивач відмовився. Як убачається з матеріалів справи, позивач свою відмову не мотивував.
17. 17.12.2015 року позивачу ОСОБА_1 було запропоновано посаду начальника Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, на зайняття якої він погодився. У той же день ОСОБА_1 написав заяву про призначення його на цю посаду шляхом звільнення з посади начальника ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області.
18. 17.12.2015 року Сумська районна адміністрація своїм листом погодила призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.
19. ДФС України ОСОБА_1 було запропоновано пройти добровільне психофізичне інтерв`ю із використання поліграфу, на що останній погодився та був запрошений 28.01.2016 року для проходження опитування із використанням поліграфу за адресою ГУ власної безпеки ДФС України: м. Київ, Львівська площа, 6 корп. Б-2. Своїм листом від 26.02.2016 року №6900/7/99-99-04-01-02-17 ДФС України за результатами розгляду матеріалів кандидатура ОСОБА_1 для призначення на зазначену посаду не підтримана.
20. Наказом Міндоходів і зборів України від 17.02.2016 року №14-0 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області з 17.02.2016 року у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
21. Не погоджуючись з наказом Міндоходів і зборів України від 17.02.2016 року №14-0, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
22. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
28. Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.
29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
30. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
31. Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом першим статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.