ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №280/5628/18
адміністративне провадження №К/9901/16405/19, №К/9901/16400/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Приватної фірми "СНОВ" на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 (головуючий суддя: Сіпака А.В.) про закриття провадження у справі та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 (головуючий суддя: Чепурнов Д.В., судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.), додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі № 280/5628/18 за позовом Приватної фірми "СНОВ" до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" про визнання дій неправомірними та зобовʼязання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
29.12.2018 Приватна фірма "СНОВ" (далі - позивач або ПП "СНОВ") звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (далі - третя особа або ТОВ "Запоріжелітбуд" ), в якому просила:
визнати неправомірними дії відповідача щодо видачі паспортів привʼязки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30, та № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21, ТОВ "Запоріжелітбуд";
скасувати паспорти привʼязки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30, та № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21, виданих ТОВ "Запоріжелітбуд";
зобовʼязати відповідача розглянути документи ПП "Снов" для видачі паспортів привʼязки тимчасових споруд по вул. Сталеварів, 21 та по вул. Сталеварів, 30 у м. Запоріжжі.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає себе орендарем земельної ділянки по вул. Сталеварів, 21 (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) площею 0,0021 га для розташування кіоску № 39а та земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0056) площею 00012 га по вул. Сталеварів, 30 для розташування кіоску № 42а. До моменту прийняття міською радою рішення від 26.09.2018 № 35/32 про припинення договорів оренди зазначені правовідносини оренди були чинними. Після прийняття рішення міської ради № 35/32 позивач дізнався, що паспорти привʼязки на розташування тимчасових споруд на земельних ділянках, що перебували в оренді позивача, відповідач надав іншій юридичній особі - ТОВ "Запоріжелітбуд".
Позивач стверджує, що на момент видачі паспортів привʼязки відповідачем ТОВ "Запоріжелітбуд" він правомірно користувався цими земельними ділянками та розміщував тимчасові споруди у відповідності до цільового використання земель. Вважає дії відповідача щодо видачі паспортів привʼязки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання ТОВ "Запоріжелітбуд" протиправними.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 закрито провадження у справі. Розʼяснено позивачу, що розгляд його справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного Кодексу України (далі-ЗК України) має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним субʼєктом земельних відносин.У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, субʼєкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування в особі Департаменту архітектури ті містобудування міської ради - владних управлінських функцій не здійснював.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 в частині розʼяснення позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи - змінено. Розʼяснено позивачу, що заявлений спір має розглядатись місцевим господарським судом за правилами господарського судочинства. В решті ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 залишено без змін.
За позицією суду апеляційної інстанції, заявлені позовні вимоги фактично направлені на поновлення порушеного права оренди земельних ділянок, зумовлене незаконними, на думку позивача, діями, які виразились у наданні третій особі паспортів привʼязки тимчасових споруд.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини фактично повʼязані із захистом порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи склад учасників спору та положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначений спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.
20.03.2019 представником третьої особи до суду першої інстанції було подано заяву про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 заяву третьої особи про стягнення з позивача судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з Приватної фірми "СНОВ" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 82, кв. 31, код ЄДРПОУ 19276584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 35802404) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 - залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційні скарги (надійшли поштою 10.06.2019), в яких з посиланням на порушення норм процесуального права, а саме: неповне зʼясування обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних рішень, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, передати справу на розгляд суду першої інстанції.
Також позивач просить скасувати додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Запоріжелітобуд" у задоволені заяви про здійснення розподілу судових витрат.
В обґрунтування вимог касаційних скарг позивач зазначає, що відповідачем здійсненні незаконні та протиправні дії щодо видачі паспортів привʼязки на тимчасові споруди третій особі під час дії договору оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та позивачем, тобто під час користування ним земельною ділянкою. Стверджує, що між сторонами по справі виникли не приватні правовідносини в сфері земельних відносин, а саме публічно -правові відносини, що стосуються незаконних дій відповідача, як субʼєкта владних повноважень.
Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового та передчасного висновку про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу, оскільки наданими третьою особою документами не підтверджується фактичний обсяг витрат на правничу допомогу, а також відсутні докази необґрунтованих дій позивача, внаслідок чого провадження по справі було закрито.
Ухвалами Верховного Суду від 20.06.2019 відкрито провадження у справі за вищезазначеними касаційними скаргами позивача та витребувано справу з суду першої інстанції.
15.07.2019 від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, де він зазначає, що позивач, не погоджуючись в касаційній скарзі з ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі у звʼязку тим, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, водночас подає 06.06.2019 позовну заяву до Господарського суду Запорізької області. Також відповідач звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2019 відкрито провадження у справі №908/1415/19 за позовом ПП "СНОВ" до Департаменту про скасування паспортів привʼязки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності №ТС -В-253/1477 від 04.12.2017 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017.
Третя особа правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України (у редакції до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України зʼясував повноту встановлення судами фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із наданням Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради паспортів привʼязки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання №ТС-В-253/147 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21 ТОВ "Запоріжелітбуд" з огляду на те, що ПП "СНОВ" є орендарем земельних ділянок, на які видали паспорти привʼязки.
Так, 10.08.2009 між Запорізькою міською радою та ПП "СНОВ" було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 42а, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30, загальною площею 0,0012 га строком на три роки.
17.11.2010 між Запорізькою міською радою та приватною фірмою "СНОВ" було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 39а, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21, загальною площею 0,0021 га строком на пʼять років.
Водночас, ТОВ "Запоріжелітбуд" 22.11.2017 та 23.11.2017 до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради були подані заяви про оформлення паспортів привʼязки тимчасової споруди та оформлено паспорт привʼязки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з місцем розташування тимчасової споруди: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21 та паспорт привʼязки № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 з місцем розташування: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30.
04.12.2017 відповідачем видано третій особі паспорт привʼязки тимчасової споруди №ТС-В-253/1485.
06.12.2017 відповідачем видано третій особі паспорт привʼязки тимчасової споруди № ТС-В-252/1485.
Однак, як зазначає позивач, станом на момент надання ТОВ "Запоріжелітбуд" паспортів привʼязки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з місцем розташування тимчасової споруди: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21 та паспорт привʼязки № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 з місцем розташування: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 договір оренди землі між Запорізькою міською радою та приватною фірмою "Снов" не було припинено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звʼязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що субʼєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.