ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа №806/3314/17
адміністративне провадження №К/9901/56207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/3314/17
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по заробітній платі,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (головуюча суддя - Горовенко А.В) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кузьменко Л.В., суддів: Капустинського М.М., Охрімчук І.Г.)
І РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 включно відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з прокуратури Житомирської області на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 182364,05 грн. за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 включно.
2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при розрахунку заробітної плати відповідачем не дотримано вимог ст.81 Закону України "Про прокуратуру", що призвело до її виплати в значно меншому розмірі, ніж визначено законом.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 року визначено колегію суддів у складі: Желтобрюх І.Л. - головуючий суддя, Бевзенко В.М., Білоус О.В.
6. Ухвалою Верховного суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року.
7. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №806/3314/17 (провадження №К/9901/56207/18).
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 21.06.2019 року касаційну скаргу у справі № №806/3314/17 (провадження №К/9901/56207/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. - головуючий суддя, Білак М.В., Єресько Л.О.
9. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_1, відповідно до наказу прокурора Житомирської області від 08.08.2014 №336к призначена на посаду прокурора прокуратури Попільнянського району Житомирської області на умовах строкового трудового договору з 11.08.2014 по 11.08.2015, що стверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 (а.с.21-22).
11. Згідно з наказом прокурора Житомирської області від 14.12.2015 №621к призначена на посаду прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області з 15.12.2015.
12. Наказом від 01.08.2016 № 276к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури Житомирської області за власним бажанням (ст.38 КЗпП України. п.7 ч.1. ст.51 Закону України "Про прокуратуру") з 15.08.2016.
13. Позивачу за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
14. 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру", статтею 81 якого визначено складові та розмір заробітної плати прокурорів.
15. З моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" заробітна плата позивачу розраховувалась без дотримання вимог статті 81 цього закону, що, на думку позивача, є порушенням закону та призводить до порушення її прав.
16. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу у спірний період.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі касатор вказав, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом, у зв`язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505, не є підставою для невиплати їй заробітної плати у встановленому законом розмірі, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів. Зазначає, що має право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
21. Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
22. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
24. Відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) від 14.10.2014 заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок (за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством). При цьому згідно з ч.3 ст.81 Закону (з урахуванням змін) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
25. Таким чином, вказаним вище Законом визначено, зокрема, розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
26. Відповідно до п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами Кабінет Міністрів України покладені на нього обов`язки п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру", не виконав.
28. Статтею 89 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
29. Статтею 90 Закону №1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
30. У свою чергу, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VІІІ від 28.12.2014 "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (зі змінами і доповненнями), пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено, що частина другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (Голос України №206 від 25.10.2014,) .
31. Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п. 26, яким передбачено, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.