ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №243/6299/17
касаційне провадження №К/9901/34606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову від 22.08.2017 і додаткову постанову від 22.09.2017 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (головуючий суддя: Хаустова Т.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя: Міронова Г.М.; судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №243/6299/17 за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до стажу період його навчання на денному відділенні у Донецькому будівельному технікумі з 01.09.1972 по 04.07.1974;
зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період його навчання на денному відділенні у Донецькому будівельному технікумі з 01.09.1972 по 04.07.1974.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.09.1972 по 04.07.1974 навчався у Донецькому будівельному технікумі на денному відділенні, що підтверджується документально, а тому цей період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.
Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.08.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до загального страхового стажу, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Факт навчання позивача у спірний період на денному відділенні у Донецькому будівельному технікумі підтверджується документально.
У зв`язку з тим, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат, Слов`янським міськрайонним судом Донецької області було прийнято додаткову постанову від 22.09.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, якою стягнуто з Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що до загального страхового стажу, що дає право на пенсію, не підлягає зарахуванню період навчання позивача у технікумі, оскільки такий заклад здійснював заочну форму навчання. Також скаржник зазначив, що в силу вимог статті 9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII) документ, виданий органом, що здійснює свою діяльність на непідконтрольній Україні території, вважається недійсним і не створює правових наслідків, а тому при обчисленні страхового стажу позивача не може бути прийнята архівна довідка від 16.05.2017 №136, видана Державним професійним освітнім закладом "Донецький коледж будівництва та архітектури".
Щодо додаткової постанови, то скаржник наголошує на тому, що законодавець, починаючи з січня 2017 року, звільнив Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору, а відтак відшкодування понесених позивачем судових витрат не може здійснюватися за рахунок відповідача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає у м. Слов`янську Донецької області, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці від 27.04.2017 № 0000192701.
Позивач з 27.04.2017 перебуває на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Загальний страховий стаж роботи позивача складає 35 років 00 місяців 20 днів, зарахованого по 28 лютого 2017 року.
30.05.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування в стаж роботи періоду навчання на денному відділенні Донецького будівельного технікуму з 01.09.1972 по 04.07.1974.
Листом від 09.06.2017 №20663/02 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість зарахування до загального страхового стажу роботи періоду його навчання, оскільки навчальний заклад є заочним, а довідка про підтвердження періоду навчання на стаціонарі від 16.05.2017 №136, видана Державним професійним освітнім закладом "Донецький коледж будівництва та архітектури", не може бути прийнята для відпрацювання, позаяк видана органом, що здійснює свою діяльність на непідконтрольній Україні території.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.