1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



17 березня 2020 року

Київ

справа №826/15026/17

адміністративне провадження №К/9901/23975/19



Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Васильєва І. А., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року (суддя Головань О. В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Файдюк В.В.) у справі № 826/15026/17 за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

20 листопада 2017 року Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - Об`єднання) звернулося до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс великих платників) від 4 жовтня 2017 року № 0006941403 на суму 1 565 130, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату існування спірних правовідносин не було передбачено обов`язку платника податків щодо подання уточнюючого звіту про контрольовані операції у випадку їх виявлення контролюючим органом за результатами проведення перевірки. Враховуючи викладене, на думку позивача, ПК України не передбачав відповідальності за неподання платником податків відповідного уточнюючого звіту, а відповідачем в порушення статті 58 Конституції України при прийнятті оскаржуваного рішення було застосовано відповідальність, передбачену пунктом 120.3 статті 120 ПК України в редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволено. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання звіту про контрольовані операції після попереднього притягнення платника податків за відповідне порушення було встановлено лише з 1 січня 2017 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, яким внесено зміни до ПК України. Станом на листопад 2016 року (на дату спливу 30 денного граничного строку з дня сплати позивачем штрафним санкцій за неподання звіту про контрольовані операції) відповідальність за неподання платником податків відповідного звіту як і склад такого порушення ПК України не передбачалась. Відтак, враховуючи приписи статті 58 Конституції України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність у 2016 році норми, яка б визначала обов`язок подання платником податків звіту про контрольовані операції, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов`язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій та свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Офіс великих платників звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, Офіс великих платників, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), мотивував касаційну скаргу тим, що принцип зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів в часі не поширюється на юридичних осіб. Враховуючи те, що згідно із приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), на думку відповідача, до позивача мало бути застосовано податкове законодавство, чинне на час проведення податкової перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає її розгляду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди при ухваленні оскаржуваних рішень діяли у відповідності із сталою практикою Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, та не допустили їх неправильного застосування або порушення.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до наказу Офісу великих платників від 5 вересня 2017 року № 1907 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині неподання уточнюючого звіту про здійснені ним контрольовані операції за 2014 рік після застосування штрафних санкцій за відповідне порушення. Такі штрафні санкції було нараховано позивачу контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року № 0004331401у розмірі 365 400 грн та були сплачені позивачем у повному обсязі 25 жовтня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15 вересня 2017 року № 3097/28-10-14-03/04713033, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 жовтня 2017 року № 0006941403 про нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 1 565 130 грн за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Згідно з вказаним актом перевірки станом на 14 вересня 2017 року Об`єднання не подало уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2014 рік та прострочило його подання на 257 днів після спливу 30 денного граничного строку з дня сплати штрафних санкцій (з 25 жовтня 2016 року).

Не погодившись із вказаним рішенням, Об`єднання звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 120.3 статті 120 ПК України в редакції, чинній до 1 січня 2017 року (на дату спливу 30 денного граничного строку з дня сплати позивачем штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції), неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.


................
Перейти до повного тексту