ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа №120/3261/19-а
адміністративне провадження №К/9901/36064/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/3261/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів за вкладами, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019, постановлену у складі судді Шаповалової Т.М. та
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Смілянця Е.С., Охрімчук І.Г., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), що полягає у невиплаті позивачу відшкодування за вкладом в Публічному акціонерному товаристві (далі - ПАТ) "Реал банк" в розмірі 185 002, 00 грн та стягнути з Фонду на користь позивача цю суму коштів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що 24.01.2014 та 20.02.2014 між ним та ПАТ "Реал банк" укладались договору банківського вкладу під відповідні проценти на визначені у цих договорах строки, відповідно до яких ним вносились грошові кошти. Зазначив, що 28.05.2014 у зв`язку із введенням в ПАТ "Реал банк" тимчасової адміністрації він звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації щодо визнання його кредитором банку по заборгованості, що виникла за вищевказаними договорами банківського вкладу, а 20.06.2014 отримав 200 000, 00 грн компенсації. Решта грошових коштів із нарахованим процентами у розмірі 185 002, 31 грн. йому не було повернуто.
2. Суддя Вінницького окружного адміністративного суду ухвалою від 15.10.2019 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі № 120/3261/19-а за вищевказаним позовом.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2019 залишив без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019.
4. 23.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Верховний Суд ухвалою від 27.12.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Суди встановили, що 24.01.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Реал банк" був укладений договір № 746/43/БТ банківського вкладу фізичних осіб "Реальний прибуток" з капіталізацією нарахованих процентів в сумі 55 746,06 грн на строк до 24.01.2015.
20.02.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Реал банк" був укладений договір №747/43/БТ банківського вкладу фізичних осіб "Реальний прибуток" з капіталізацією нарахованих процентів в розмірі 39 255, 25 грн на строк зберігання коштів до 20.08.2014 включно.
20.02.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Реал банк" був укладений договір №795/43/БТ банківського вкладу фізичних осіб "Реальний прибуток" капіталізацією нарахованих процентів в сумі 290 000, 00 грн на строк до 20.08.2014 включно.
28.05.2014 у зв`язку із введенням в ПАТ "Реал банк" тимчасової адміністрації ОСОБА_1 звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду щодо визнання його кредитором банку по заборгованості, що виникла за вищевказаними договорами банківського вкладу, а 20.06.2014 він отримав 200 000, 00 грн компенсації. Решту грошових коштів із нарахованим процентами у розмірі 185 002, 31 грн йому не було повернуто.
Позивач неодноразово звертався до Фонду із вимогами виплатити депозитні кошти, але щоразу отримував відмову.
Листом від 02.07.2019 №41-036 11100/19 відповідач також відмовив у виплаті позивачу 185 002, 00 грн, посилаючись на те, що ОСОБА_1 виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладами в сумі 200 000, 00 грн та роз`яснив, що вимоги в частині, що перевищують суму 200 000, 00 грн задовольняються в процедурі ліквідації неплатоспроможного банку за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна банку відповідно до статті 52 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Позивач вважаючи таку відмову Фонду протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у відкритті провадження справи № 120/3261/19-а за вищевказаним позовом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини пов`язані із задоволенням вимог позивача, як кредитора четвертої черги в реєстрі вимог кредиторів за рахунок коштів банку, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та мають ознаки договірних відносин, у цьому випадку між банком та фізичною особою, а спір у цих правовідносинах належить до юрисдикції цивільного суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга мотивована зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій помилились щодо характеру спору у цій справі та застосували положення статті 52 Закону № 4452-VI змість статті 26 цього ж закону, яке передбачає повне відшкодування вкладів вкладникам без обмежень розміром та кількістю вкладів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
10. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
11. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
12. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
13. Як встановлено, у цій справі позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому зокрема просив стягнути з Фонду суму його вкладу у "ПАТ "Реал банк" поза граничним розміром, гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами.
14. У зв`язку з цим слід зазначити, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.