ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №640/1591/19
адміністративне провадження №К/9901/28625/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г. від 18.09.2019
у справі № 640/1591/19
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправною та нечинною в частині постанови Кабінету Міністрів України
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнень та ухвали суду від 12.03.2019 про роз`єднання позовних вимог просив визнати протиправними та нечинними вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" (далі також - постанова Кабінету Міністрів України №45), та абзаци 4 та 5 пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції від 13.02.2008 як такі, що суперечать вимогам статей 1-1, частин 3 та 10 статті 43, частини 2 статті 51 та статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції 01.02.2008, а також вимогам частини 3 статті 3, частин 2 та 3 статті 8, частини 5 статті 17, частини 2 статті 19, статті 22, статті 55, частині 1 статті 58 та статті 60 Конституції України.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов залишено без розгляду.
4. 17.10.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, в якій просить таку скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Коваленко Н.В., Берназюка Я.О.
6. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Державної податкової адміністрації від 31.10.2005 № 2030-о згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з органів податкової міліції у відставку на підставі підпункту "а" (за віком) пункту 65 з 31.10.2005.
8. З 01.11.2005 позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
9. Пенсію позивачу призначено з 01.11.2005 та її розмір розраховано із сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років (40%), робота з таємними виробами, носіями, док. 15%; надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи 95%; премія 48,81% - всього 90% грошового забезпечення.
10. З 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі також - постанова Кабінету Міністрів України №103), яка згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/А 2817 складається із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 9300,00 грн; оклад за військове звання 1480,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 50% 5390,00 грн; премія - всього 16170,00 грн; основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 35) у розмірі 11319,00 грн. Розмір пенсії (з надбавками) - 11319,00 грн з урахуванням підвищення 816,37 грн (50% від 1632,74 грн) - 10502,63 грн.
11. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 підвищення складає 1632,74 грн, з яких виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення у розмірі 816,37 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 1224,56 грн; з 01.01.2020 - 100% від підвищення - 1632,74 грн.
12. Не погодившись із проведеним перерахунком, позивач звернувся із позовом до суду, за результатами розгляду якого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві в частині зменшення ОСОБА_1 відсотка грошового забезпечення з 90% до 70% при перерахунку пенсії.
13. У подальшому ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив перевірити законність перерахунку розміру його пенсії 01.02.2008, вказуючи на невідповідність складовим грошового забезпечення, визначеним у грошовому атестаті.
14. 26.12.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві надано відповідь № 141094/02, зі змісту якої вбачається, що підстави для зміни розміру грошового забезпечення з урахуванням надбавок та премії згідно з нормативними актами, які втратили чинність з 01.01.2008, відсутні.
15. Не погоджуючись з положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 45 та пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, в редакції від 13.02.2008, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання їх протиправними та нечинними.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що розміри довічних пенсій визначаються законом, перерахунок також здійснюється на підставі вимог закону, які не передбачають можливості скасування складових грошового забезпечення, з яких здійснювалося нарахування розміру пенсій та їх перерахунок, тим більш постановами Кабінету Міністрів України. Однак останній спірними нормами, скасовуючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що були нараховані і які стали тілом грошового забезпечення для нарахування розміру довічної пенсії конкретним особам, відповідно до вимог Закону, або такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) і для перерахунку пенсії не враховуються, порушив вимоги статей 1, 43, 51 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також вимоги Конституції України в частині захисту соціальних прав пенсіонерів. Оскаржувані положення постанови Кабінету Міністрів України суперечать нормам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Конституції України.
17. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржувані пункти постанови та порядку прийняті на підставі і на виконання положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в межах наданих чинним законодавством України повноважень.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що спірними положеннями постанови Кабінету Міністрів України №45 не скасовувались та/або не зменшувались розміри чи складові грошового забезпечення, з яких обчислювалась пенсія за вислугу років особам, які мали право на таку пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення прав чи інтересів позивача оскаржуваними положеннями постанови Кабінету Міністрів України.
19. Суд апеляційної інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду у даному спорі розпочався ще у 2008 році, коли позивачеві було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №45, яка була опублікована в Офіційному віснику України 25.02.2008, натомість, адміністративний позов до суду першої інстанції було подано ним лише у січні 2019 року, що свідчить про пропуск установленого КАС України строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Позивач у касаційній скарзі не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що такі, приймаючи оскаржувані рішення, допустили порушення норм матеріального та процесуального права. Судом апеляційної інстанції не враховано практику, сформовану Верховним Судом у справі №646/6250/17 та Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, з яких вбачається неможливість застосування шестимісячного строку звернення до суду реалізацію громадянином України конституційного права на соціальний захист. Суд апеляційної інстанції, дійшовши помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, не надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись у січні 2019 року до суду із даним позовом пропустив строк звернення до суду, передбачений КАС України.
23. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.