Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 754/17017/15-к
провадження № 51-5047км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілого - адвоката Крамаренка Є. В.,
захисника Шутого С. М.,
засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Шутого С. М., Селецької О. В. та Шокурова Ю. Л. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100030006871, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 115 КК - на строк 12 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з 17 червня 2015 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення із 17 червня 2015 року до 21 червня 2017 року з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у кримінальному провадженні та цивільні позови.
Стягнуто з ОСОБА_2 : на користь потерпілого ОСОБА_1 - 200 000 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно; на користь цивільного позивача ОСОБА_3 - 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці, за невстановлених обставин незаконно придбав 10 боєприпасів: 4 гвинтівочні патрони калібру 8x57 мм "Mauser", 1 гвинтівочний патрон калібру 8x56R "HungarianVannlicher", 1 гвинтівочний патрон калібру 8x57 мм "Mauser", 2 пістолетні патрони калібру 6,35 мм (25), та 2 пістолетні патрони калібру 7,65 мм (7,65 Br), які почав без передбаченого законом дозволу зберігати за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 .
Крім того, 12 червня 2015 року приблизно о 15:00 ОСОБА_2 на паркувальному майданчику речового ринку "Троєщина" на вул. Електротехнічній, 2 у м. Києві під час конфлікту з ОСОБА_4 з метою його вбивства дістав вогнепальну нарізну зброю: пістолет невстановленої досудовим розслідуванням моделі промислового виробництва, що має канал ствола із шістьма нарізами правого нахилу, придатний для стрільби бойовими патронами калібру 9 мм, споряджений боєприпасом (невстановленим патроном промислового виробництва калібру 9 мм), з якого здійснив один постріл ОСОБА_4 у грудну клітину, завдавши одного проникаючого у грудну порожнину вогнепального кульового поранення, яке призвело до настання смерті останнього. Після вчинення вбивства ОСОБА_2 зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
За результатами судового розгляду суд виключив з обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК кваліфікуючу ознаку носіння боєприпасів без передбаченого законом дозволу, оскільки вона не знайшла свого підтвердження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2019 року вирок місцевого суду в порядку ст. 404 КПК змінив. На підставі ч. 5 ст.72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання") зарахував ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення із 17 червня 2015 року по 13 серпня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У спільній касаційній скарзі захисники Шутий С. М. та Селецька О. В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати рішення місцевого й апеляційного судів щодо ОСОБА_2 в частині його засудження: за ч. 1 ст. 263 КПК та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу вказаного кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), а за ч. 1 ст. 115 КК закрити кримінальне провадження в цій частині у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого в суді та вичерпанням можливостей їх отримання (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржники вказують на те, що місцевий суд під час розгляду кримінального провадження не дотримався встановленого порядку дослідження доказів (не здійснив допиту обвинуваченого, а безпідставно зазначив у вироку про відмову ОСОБА_2 від надання показань), порушив таємницю нарадчої кімнати (головуючий суддя Курило А. В. під час перебування в нарадчій кімнаті у цьому кримінальному провадженні розглядав адміністративну справу), а також проголосив вирок без участі обвинуваченого. Крім того, наголошують на тому, що суд не дав належної оцінки висновкам експерта від 5 липня 2015 року № 568, від 23 червня 2015 року № 570, протоколам обшуку від 17-го та 19 червня 2015 року, а тому вважають, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК всупереч вимогам ст. 338 КПК постановлено поза межами висунутого обвинувачення (оскільки їхньому підзахисному обвинувачення щодо вилучення предметів, схожих на бойові патрони - з маркуванням "Geco 9мм Luger" та один з маркуванням "MF (FN)", патрону з маркуванням "22", "37", "Р315", "S", 12 куль різного калібру зі слідами бруду та 20 гільз до різної зброї, не висувалось). На думку захисників, усупереч вимогам ст. 86 КПК суд в основу обвинувального вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_2 поклав недопустимі докази, а саме: протокол огляду місця події та огляду трупа від 12 червня 2016 року, висновок експерта від 18 червня 2015 року № 549, протокол огляду відеозапису з камер зовнішнього спостереження ресторану "Б-52" від 20 червня 2015 року, протокол огляду (двох оптичних CD-дисків з графіками з`єднання номерів мобільних операторів) від 6 листопада 2015 року. Вказують на те, що місцевий суд вирішуючи питання про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК, не вказав, які конкретно нормативно-правові акти порушив обвинувачений, що виключає, на думку захисту, наявність у його діянні об`єктивної сторони складу вказаного злочину. Стверджують, що при перегляді справи суд апеляційної інстанції на вказані порушення місцевого суду не звернув уваги, не надав вичерпних відповідей на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту не надав, а тому постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)
У касаційній скарзі захисник Шокуров Ю. Л. просить скасувати згадані судові рішення щодо ОСОБА_2 та закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наводить доводи, за змістом аналогічні доводам, викладеним у спільній касаційній скарзі захисників Шутого С. М. та Селецької О. В. Окрім цього зазначає, що суд не виклав формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК, визнаного ним доведеним (зокрема, із зазначенням форми вини, мотиву та мети вчинення злочину),не дав належної оцінки зібраним у справі доказам і за відсутності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості ОСОБА_2 незаконно засудив останнього.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Шутий С. М. підтримав подані касаційні скарги, просив рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та закрити кримінальне провадження.
Засуджений ОСОБА_2, який узяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав касаційні скарги своїх захисників та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просила залишити без змін постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 .
Потерпілий ОСОБА_1 та його адвокат Крамаренко Є. В., кожен окремо, заперечили проти задоволення касаційних скарг захисників, вважали оскаржувані судові рішення законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно із ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення, а при здійсненні перегляду виходить із фактичних обставин, установлених судами нижчого рівня.
Доводи захисників у касаційних скаргах щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
У поданих касаційних скаргах захисники вказують на недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК, та покладення судом в основу вироку недопустимих доказів.
Перевіривши вказані доводи, Суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.
Так, при перевірці матеріалів справи Суд установив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному вбивстві й незаконному придбанні та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів, суд першої інстанції у вироку правильно послався:
- на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (очевидців цієї події), які дали показання про те, що 12 червня 2015 року вони разом перебували на стоянці автомобілів ринку "Троєщина".Зокрема, ОСОБА_5 пояснила, що коли вона вийшла з автомобіля, то одразу почула хлопок, а коли повернулись у бік, звідки він лунав, то побачили двох чоловіків, один з яких - той, у кого було здійснено постріл розвернувся до неї обличчям і, пробігаючи повз неї, в телефонній розмові комусь повідомив, що в нього стріляли, а ОСОБА_2 - стояв до неї обличчям і тримав у руці пістолет. Водночас ОСОБА_5 надала показання про те, що вона сиділа в автомобілі та почула хлопок, а коли подивилась у заднє праве вікно, то побачила обвинуваченого. Надалі, за словами свідків, ОСОБА_2 поклав пістолет до сумки, сів на велосипед та поїхав у напрямку СТО. На відстані приблизно 3 м вони побачили тіло потерпілого, у якого у ділянці живота була кров;
- показання свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 12 червня 2015 року до нього зателефонував ОСОБА_4, та під час телефонної розмови з ним свідок почув інший голос, який погрожував убити його колегу та кричав, що через годину треба привезти 50 000 грн. Надалі він, ОСОБА_7, запропонував ОСОБА_4 потягнути час, щоб він встиг привезти гроші і близько 15:00 приїхав на ринок, "Троєщина", йдучи до ОСОБА_1, під час телефонної розмови з останнім почув постріл, а коли підбіг, то побачив свого колегу мертвим;
- показаннями свідка ОСОБА_10, який зазначив, що зі слів ОСОБА_7 дізнався, що ОСОБА_1 застрелили на ринку "Троєщина";
- показаннями свідка ОСОБА_11 який розповів, що 12 червня 2015 року він разом з слідчими та понятими був присутній на місці події, що сталася на ринку "Троєщина", і проводив огляд трупа, під час якого вилучив із тіла вбитого кулю та передав слідчому Петровському Д. В. Надалі слідчий Мухін В. М. склав протокол огляду місця події (трупа) від 12 червня 2015 року, де він поставив свій підпис;