Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 537/3042/17
провадження № 61-39693св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод",
третя особа - Профспілковий комітет первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Зоріної Д. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"), третя особа - Профспілковий комітет первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (далі - Профспілковий комітет первинної організації ПТМГП України), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала на посаді провідного інженера-технолога координаційно-технічного бюро відділу технічного контролю ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод". Наказом
від 26 червня 2017 року № 219-к її звільнено з займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.
Посилаючись на те, що її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, оскільки фактичною підставою звільнення слугувало скорочення її посади, а не її відмова від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, як зазначено у наказі про звільнення, без отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є, протиправні дії відповідача призвели до зміни її звичайного способу життя, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що призвело до погіршення її психологічного стану та моральних страждань, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ від 26 червня 2017 року № 219-к про звільнення; поновити її на посаді провідного інженера-технолога координаційно-технічного бюро відділу технічного контролю ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з 26 червня 2017 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23 956,80 грн та на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 19 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в 2017 році у ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" відбулися зміни в організації виробництва і праці, а також зміна посадових обов`язків працівників структурних підрозділів в межах тієї ж професії. Наказом від 31 березня
2017 року № 210 введено новий штатний розклад підрозділів ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", з яким позивач ознайомилася 05 квітня 2017 року. У межах двомісячного строку з дати прийняття зазначеного наказу ОСОБА_1 повідомлено про істотні зміни умов праці, запропоновано переведення на посаду інженера по якості ІІ категорії або продовження роботи в межах тієї ж професії за тією ж спеціальністю, однак із зниженням кваліфікаційного розряду до інженера технолога ІІІ категорії. У зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на продовження роботи у визначений відповідачем спосіб, 26 червня 2017 року відповідач правомірно виніс наказ про її звільнення з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
На виконання вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України ухвалою
від 17 листопада 2017 року зупинено провадження у справі та зобов`язано Профспілковий комітет первинної профспілкової організації ПТМГП України розглянути питання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1. із займаної посади з підстав передбачених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Рішенням Профспілкового комітету первинної організації ПТМГП України від 21 грудня 2017 року відмовлено в наданні згоди на звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відсутністю достовірних відомостей про її відмову від продовження роботи в зв`язку зі зміною істотних умов праці, зокрема, відсутність підпису на актах, відповідної письмової заяви працівника, а також відомостей про ознайомлення ОСОБА_1. із наявними на підприємстві вакансіями у період з 26 квітня
2017 року по 26 червня 2017 року. Проаналізувавши рішення профспілкового комітету та пояснення його голови ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що рішення профспілкового комітету не може вважатися обгрунтованим у розумінні положень Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки грунтується виключно на поясненнях членів профспілкового комітету, ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1. ), які є зацікавленими особами, без дослідження будь-яких документів.
Твердження позивача про порушення процедури звільнення, зокрема не урахування положень статті 42 КЗпП України щодо переважного її права на залишення на роботі, суд вважав безпідставними, оскільки зазначеною нормою регламентовано переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, тоді як, згідно штатного розпису станом на 01 квітня 2017 року чисельність штатних одиниць у координаційно-технічному бюро відділу технічного контролю ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", де працювала позивач, залишалася незмінною, як до зміни істотних умов праці, так і після. Суд відхилив як необгрунтовані посилання позивача та її представника на те, що про складання актів про відмову від переведення на запропоновані посади вона дізналася лише під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. залишено без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1. , у якій заявник просила скасувати рішення Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди помилково ототожнили факт ознайомлення працівника з новим штатним розкладом підприємства з повідомленням про зміну істотних умов праці та пропозицією продовжити роботу на нових умовах у розумінні частини третьої статті 32 КЗпП України. З наказом від 31 березня 2017 року № 210 "Про введення в дію штатного розкладу підрозділів ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", яким введено штатний розклад керівників, професіоналів, спеціалістів, службовців і робітників всіх підрозділів заводу в новій редакції, її було ознайомлено 05 квітня 2017 року. 26 квітня 2017 року її ознайомили з новим штатним розкладом, яким визначені зміни до штатного розкладу по координаційно-технічному бюро відділу технічного контролю, зокрема пунктами 20, 21 передбачено введення нових посади інженера по якості ІІ категорії та інженера-технолога ІІІ категорії з
27 червня 2017 року; виключено з 26 червня 2017 року зі штатного розкладу посад інженера-технолога ІІ категорії та провідного інженера-технолога (посади, яку вона обіймала). З огляду на наведене вважала, що фактично відбулося скорочення посади, яку вона обіймала, тоді як її звільнення відбулося на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
У порушення вимог статей 263, 264, 367 ЦПК України суди на зазначене не звернули увагу, неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки доказам та доводам сторін, зокрема не урахували відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що їй пропонували роботу в нових умовах, а отже за відсутності об`єктивної пропозиції працівнику щодо продовження ним роботи в нових умовах (на новій посаді), без фактичного ознайомлення працівника зі зміненими для нього істотними умовами праці (не відомі посадові обов`язки, кваліфікаційні вимоги до посади, графік роботи, тощо), ознайомлення з новим штатним розкладом не може вважатися доказом виконання відповідачем вимог частини третьої статті 32 КЗпП України. Суди помилково визнали належними та допустимими доказами акти від 26 квітня 2017 року, 13 травня 2017 року та 21 червня 2017 року, складені неуповноваженими на це особами та за її відсутності про нібито її відмову від переведення на запропоновані відповідачем посади.
З жовтня 2006 року вона є членом Профспілкового комітету первинної організації ПТМГП України, відповідач, звільнюючи її з займаної посади, у порушення вимог статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згоду профспілки на це не отримав, у зв`язку з чим, ухвалою суду першої інстанції зобов`язано профспілковий комітет розглянути питання щодо її звільнення. 12 грудня
2017 року рішенням Профспілкового комітету первинної організації ПТМГП України відмовлено відповідачу в наданні такої згоди, разом з тим, суди не надали належної оцінки рішенню профспілкового органу, обмежившись посиланням на те, що воно є необгрунтованим, оскільки грунтується лише на її поясненнях та поясненнях голови профспілки ОСОБА_2., як зацікавлених у вирішенні спору осіб, та не проаналізували відмінність між звільненням працівника, обраного до складу виборних профспілкових органів (стаття 252 КЗпП України) за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України та за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 21 вересня
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами встановлено, що наказом від 02 серпня 2015 року № 2613-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1. " скасовано наказ від 16 січня 2015 року
№ 950-к "Про звільнення ОСОБА_1. " та допущено позивача до виконання трудових обов`язків на посаді провідного інженера-технолога координаційно-технічного бюро відділу технічного контролю ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з 27 січня 2017 року.
30 березня 2017 року Наглядовою радою ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" прийнято рішення про погодження та затвердження штатного розкладу керівників, фахівців, спеціалістів та робітників всіх підрозділів підприємства у новій редакції на ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (протокол
№ 7-2017).
31 березня 2017 року на виконання рішення Наглядової Ради ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" прийнято наказ № 210 "Про введення в дію штатного розкладу підрозділів ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про запровадження змін в організації виробництва і праці підприємства, з яким позивач ознайомилася 05 квітня 2017 року.
26 квітня 2017 року позивача ознайомлено із штатним розкладом керівників, фахівців, спеціалістів та робітників на 2017 рік, затвердженим протоколом Наглядової Ради ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" від 30 березня
2017 року № 7-2017, що вводився в дію з 01 квітня 2017 року, згідно якого з