Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 334/8669/18
провадження № 61-16326св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство "Укрсиббанк"),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2019 року у складі судді Козлової Н. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Укрсиббанк" про визнання іпотеки припиненою.
Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким останній отримав грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Кінцевим терміном повернення кредиту сторони визначили 26 вересня 2028 року. У той же день, ОСОБА_3 передав придбану квартиру відповідачу в іпотеку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
18 січня 2010 року, вона як дружина померлого, особисто подала до відділення ПАТ "Укрсиббанк" заяву, в якій повідомила про смерть позичальника і надала копію свідоцтва про смерть. Відповідач протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини, жодних заяв нотаріусу не подавав і свої вимоги спадкоємцям не пред`являв.
Вона, як законний представник неповнолітнього спадкоємця померлого позичальника, вважала, що відповідач є таким, що втратив право вимоги за кредитним договором від 26 вересня 2008 року, а тому зобов`язання за ним є припиненими.
06 липня 2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, будучи дочкою померлого і спадкоємцем першої черги за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до вказаного свідоцтва квартира за адресою АДРЕСА_1 перейшла в її власність. 06 липня 2011 року нотаріусом було направлено відповідачу відповідне повідомлення. 26 серпня 2011 року відповідачем на її запит було направлено лист, в якому банк зазначає про відсутність будь-яких претензій за кредитним договором.
Отже, вказувала, що відповідачу було достовірно відомо про смерть позичальника починаючи з 18 січня 2010 року, оскільки про факт відкриття спадщини вона, як законний представник неповнолітнього спадкоємця, повідомила відповідача особисто. Строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця у відповідача сплинув 18 липня 2010 року, і саме з вказаної дати основне зобов`язання за кредитним договором є припиненим. У свою чергу, іпотека як похідне зобов`язання, припиняється автоматично після припинення основного.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати припиненим договір іпотеки від 26 вересня 2008 року № 2475, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ "Укрсиббанк", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О. О.; виключити з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 7980521, зареєстроване 26 вересня 2008 року щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 26 вересня 2008 року № 2475; виключити з Державного реєстру іпотек обтяження № 7982179, зареєстроване 26 вересня 2008 року щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 26 вересня 2008 року № 2475.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року, позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_2, задоволено.
Визнано припиненим договір іпотеки від 26 вересня 2008 року № 2475, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ "Укрсиббанк" та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О. О.
Ухвалено виключити з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 7980521, зареєстроване 26 вересня 2008 року щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 26 вересня 2008 року № 2475;
Ухвалено виключити з Державного реєстру іпотек обтяження № 7982179, зареєстроване 26 вересня 2008 року щодо нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 26 вересня 2008 року № 2475.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідачу було достовірно відомо про смерть позичальника починаючи з 18 січня 2010 року, оскільки про факт відкриття спадщини позивач, діючи від імені та в інтересах дочки, повідомила банк особисто. Отже, строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця, передбачений статтею 1281 ЦК України, у відповідача сплинув 18 липня 2010 року, тому саме зі вказаної дати основне зобов`язання за кредитним договором є припиненим, що, в свою чергу, тягне за собою припинення іпотеки як похідного зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, АТ "Укрсиббанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково взяли до уваги висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року, у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), вважає їх неправильними, оскільки вони не узгоджується з положеннями статті 1281 ЦК України, так як при пропуску строку, визначеного у цій статті, відбувається припинення не права загалом, а права вимоги. Вважає, що при позбавленні права вимоги не припиняється зобов`язання, тому банк не позбавлений можливості звернутися з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємців.
Вважає, що справу слід передати на розгляд Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, не впливають на правильність вирішення судами справи, які дослідили та надали належну правову оцінку всім обставинам справи, застосувавши актуальну практику Великої Палати Верховного Суду, тому просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ "Укрсиббанк"задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.