ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа № 0640/3667/18
провадження № К/9901/1780/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по заробітній платі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Лавренчук О. В., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Смілянця Е. С. (доповідач), Сушка О. О., Залімського І. Г.
І. Суть спору
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Житомирської області (надалі також відповідч), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період із 1 липня 2015 року по 2 квітня 2018 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
1.2. стягнути з прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 1039304,64 гривень за період із 1 липня 2015 року по 2 квітня 2018 року включно.
2. Позов обґрунтований протиправністю нарахування та виплати заробітної плати в спірний період, а саме не у розмірах, визначених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
3. Так, позивач стверджував, що йому, з урахуванням указаної законодавчої норми, не виплачено заробітну плату із 1 липня 2015 року по 2 квітня 2018 року в повному обсязі, а саме не виплачено:
- за 2015 рік: у липні - 11740,20 гривень, у серпні 12255,29 гривень, у вересні 13940,89 гривень, у жовтні 14067,26 гривень, у листопаді 9512,54 гривень, у грудні 13979,46 гривень;
- за 2016 рік: у січні не виплачено заробітну плату в розмірі 14489,76 гривень, у лютому - 18323,32 гривень, у березні - 18199,92 гривень, у квітні - 18489,21 гривень, у травні - 19466,66 гривень, у червні - 19505,69 гривень, у липні - 19505,69 гривень, у серпні - 19505,69 гривень, у вересні - 17144,89 гривень, у жовтні - 19505,69 гривень, у листопаді - 20488,59 гривень, у грудні - 22733,74 гривень;
- за 2017 рік: у січні - 51637,67 гривень, у лютому - 18101,50 гривень, у березні - 51203,77 гривень, у квітні - 51202,18 гривень, у травні - 38067,60 гривень, у червні - 36623,66 гривень, у липні - 52517,01 гривень, у серпні - 54284,97 гривень, у вересні - 44893,12 гривень, у жовтні - 44131,50 гривень, у листопаді - 46271,21 гривень, у грудні - 47960,86 гривень;
- 2018 рік: у січні - 45736,64 гривень, у лютому - 52181,72 гривень, у березні - 43164,87 гривень, у квітні - 58471,86 гривень.
4. Відповідач позов не визнав, зазначивши, що заробітна плата позивачу обрахована і виплачена правомірно, у відповідності до чинного нормативного-правового регулювання.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 із червня 2012 року працював у органах прокуратури Житомирської області.
6. Наказом від 19 березня 2018 року № 61а позивача звільнено із посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області й органів прокуратури Житомирської області.
7. Заробітна плата за спірні періоди виплачувалась із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
8. Позивач вважає, що відповідачем у порушення вимог Закону України "Про прокуратуру" не виплатив йому заробітну плату у повному обсязі, сума недоплати складає 1039304,64 гривень, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, в позові відмовив.
10. Такі свої рішення суди мотивували тим, що нарахування та виплату заробітної плати позивачу за спірний період здійснено відповідно до нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці працівників прокуратури.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
11. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, позивач наполягає на тому, що при визначенні посадового окладу прокурорів у спірний період підлягає застосуванню саме стаття 81 Закону України "Про прокуратуру".
12. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
15. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
17. За правилом частин першої-четвертої статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року (наводиться у цій постанові в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон України "Про прокуратуру").