ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа №1840/2567/18, адміністративне провадження №К/9901/7778/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2018р. (суддя - Шаповал М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019р. (судді - Бегунц А.О., Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати за ним право на отримання відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на суму 90 847,15 грн;
зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Уповноважена особа Фонду) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію відносно нього, включивши його поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, розміром 90 847,15 грн;
зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) внести зміни до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, доповнивши реєстр поточним рахунком № НОМЕР_1, який належить йому, з визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, розміром 90 847,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2018р., залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019р., позов задоволено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договором позики.
Зокрема посилається на те, що договір позики укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, по своїй природі не є вкладом згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки та банківську діяльність".
Крім того, Уповноважена особа Фонду вказує на те, що правочини, які укладені під час дії заборони на укладення таких правочинів проблемним банком, встановленої постановою НБУ, яка була обов`язковою до виконання, є нікчемними відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2016р. між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір №980-019-00002496 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", відповідно до умов якого банк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_1 . (а.с. 11)
05.05.2016р. між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір №980-019-000233165 "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти в розмірі в сумі 90 000 грн., на строк не більше 123 днів по 05.09.2016р., розмір процентів за користування коштами 32,92 % річних. (а.с. 12)
На виконання умов договору позивачем внесено на поточний рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" кошти в сумі 90 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №629500 від 05.05.2016р. (а.с. 14)
19.05.2016р. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на користь позивача грошові кошти в сумі 90 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-019-000233165 від 05.05.2016р" та в сумі 847,15 грн з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-019-000233165 від 05.05.2016р", що підтверджується випискою по особовим рахункам. (а.с. 61)
На підставі рішення НБУ від 23.05.2016р. №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.; призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. строком на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.
13.06.2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016р. до 22.07.2016р.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. включно, призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.
10.08.2016р. позивач звертався до ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою стосовно включення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. (а.с. 20)
Листами від 19.08.2016 № ЗГ-ЕП(К)/2557/1, 22.08.2016 № ЗГ-ЕП(К)/2722, від 22.08.2018 № ЗГ-ЕП(К)/2722/1, від 15.09.2016 № ЗГ1(К)/11997/1 позивача повідомлено про те, що на підставі ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 37, п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин щодо переказу коштів в сумі 90 000 з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 05.05.2016 № 980-019-000233165", правочин щодо переказу коштів у сумі 847,15 грн з призначенням платежу "Оплата процентів згідно з договором від 05.05.2016 № 980-019-000233165" від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, є нікчемним. (а.с. 22-25)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії неплатоспроможного банку.
Суди виходили з того, що 19.11.2016 р. набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ПАТ "Банк Михайлівський" повідомив позивача під розпис про непоширення на кошти, передані ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відповідних гарантій.
Судами встановлено, що відповідачами по справі не було надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Судами встановлено, що відповідно до приписів ч.3 ст. 228 ЦК України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком не надано.