ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року
Київ
справа №826/15268/17
адміністративне провадження №К/9901/2868/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія" Міжнародні авіалінії України" про стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судді: Пилипенко О. Є., Кузьмишина О. М., Степанюк А. Г.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Державна авіаційна служба України (далі - позивач, ДАС) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі- відповідач, ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ"), в якому просила суд стягнути з відповідача на користь Державіаслужби заборгованість у розмірі 15 293 829,55 грн до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Державний спеціалізований фонд).
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, відповідно до статті 12 Повітряного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 "Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" (далі - Положення № 819), на підставі звітів щодо діяльності ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів повітряним транспортом, виставив Авіакомпанії для сплати рахунки-фактури за перевезення пасажирів та багажу за період січень-травень 2014 року. Однак, відповідач, надавши у січні-травні 2014 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів та отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (закладений у загальну вартість послуг), в порушення зазначених вище законодавчих норм, не перерахував відповідних зборів ДАС, у зв`язку із чим виникла заборгованість, про стягнення якої подано цей позов.
Встановлені судами фактичні обставини справи.
ДАС надіслала Авіакомпанії рахунки-фактури за січень 2014 року від 14 квітня 2014 року № 32 на суму 3259816,07 грн; за січень 2014 року від 14 квітня 2014 року № 66к на суму 549424,04 грн; за лютий 2014 року від 14 квітня 2014 року № 33 на суму 2658046,90 грн; за лютий 2014 року від 14 квітня 2014 року № 67к на суму 381941,71 грн; за березень 2014 року від 22 квітня 2014 року № 35 на суму 2082331,00 грн; за березень 2014 року від 29 квітня 2014 року № 72к на суму 292789,80 грн; за квітень 2014 року від 26 травня 2014 року № 43 на суму 2477565,05 грн; за квітень 2014 року від 03 червня 2014 року № 89к на суму 340846,57 грн; за травень 2014 року від 26 червня 2014 року № 51 на суму 2702837,31 грн та за травень 2014 року від 26 червня 2014 року № 107к на суму 548239,50 грн.
ДАС розраховувала суму зборів згідно з Положенням № 819 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889 (далі - Постанова № 889).
У згаданих рахунках-фактурах ДАС застосувала ставки збору, що містяться в Додатку до Положення № 819 в колонці "Державні послуги" розділу ІІ "Експлуатація авіаційної техніки" в пункті 5 "Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній", яким встановлено такі розміри державного збору за державну послугу - видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній:
у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць;
міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 дол. США за маршрут.
В цьому пункті в останній колонці під назвою "Додаткові показники коригування розмірів державного збору" передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку:
у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США;
міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій констатували, що позивач в спірних рахунках використовував ставки збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній встановлені додатком до Положення № 819 (в редакції Постанови № 889), який є підзаконним нормативно-правовим актом.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 серпня 2018 року відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що встановлені Положенням № 819 ставки зборів, застосовані ДАС при формуванні рахунків-фактур за січень - травень 2014 року, не створюють для Авіакомпанії "МАУ" обов`язку сплатити нараховані суми, оскільки ці ставки встановлені не законом, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України.
Застосована позивачем ставка збору встановлена в Додатку до Положення № 819 як ставка збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, тобто збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, передбаченого в переліку джерел формування Фонду в пункті 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.
З посиланням на положення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Повітряного кодексу України, пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, частини п`ятої статті 20 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" (далі - Закон № 5203-VI) суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки ДАС використало ставки державного збору, які не встановлені Податковим кодексом України, а визначені Положенням № 819, такі збори не справляються після набрання чинності Законом № 5203-VI та втрати у зв`язку з цим чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Щодо доводів позивача про те, що надходження до Державного спеціалізованого фонду наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 "Про бюджетну класифікацію" за кодом 24061500 віднесено до розділу 20000000 "Неподаткові надходження" не доводить обґрунтованості позовних вимог, а сама по собі класифікація доходів бюджету органом виконавчої влади не визначає та не змінює правової природи платежу, а лише відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
Стосовно тверджень позивача про те, що спірний державний збір фактично справляється через Авіакомпанію та має бути переданий нею за цільовим призначенням до спецфонду (Державного бюджету України) суди попередніх інстанцій зазначили, що це не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не доведено позивачем в ході розгляду справи.
Касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що сплату суб`єктами авіаційної діяльності державних зборів, зокрема, за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України передбачено пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України та Положенням № 819. Вказані збори не є податковими і висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що їх сплата не передбачена законом, є помилковими.
Позивач наголосив на тому, що Авіакомпанія ухиляється від сплати державних зборів до Державного бюджету України, використовуючи їх не за цільовим призначенням для власних господарських потреб, а це неправомірно.
Авіакомпанія "МАУ" подала заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, їхні висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
З покликанням на статті 67, 92 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі 2-рп/2005 відповідач ствердив, що державні збори, про стягнення яких подано цей позов, зокрема такі його елементи як розмір і порядок сплати, мають бути передбачені тільки законом, а не в підзаконному нормативно-правовому акті.
Також зазначив, що ДАС неправомірно нараховує йому вказаний державний збір і цю обставину встановлено рішеннями судів в адміністративних справах № 826/16485/16, №826/11299/14, №826/11952/16, №826/810/16, №826/17492/16, які набрали законної сили.
Відповідач наголосив на тому, що всі елементи податків і зборів (як-от розмір, ставки і строки сплати) встановлюються виключно законом, натомість Повітряний кодекс України, на норми якого покликається ДАС, такого не містить, відсилаючи до підзаконного нормативно-правового акта. На думку відповідача, за відсутності законодавчо визначеного порядку сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду Авіакомпанія не повинна сплачувати до Державного бюджету ці збори.
Стосовно доводів позивача про те, що вказані державні Збори є частиною такси відповідач зазначив, що договори на перевезення, які Авіакомпанія "МАУ" укладає з пасажирами, не передбачають державних зборів на перевезення пасажирів і вантажу, лише собівартість послуг, аеропортові збори і збори перевізника. Спірні державні збори, з пояснень Авіакомпанії, у вартість перевезень не входять, МАУ їх не стягує з пасажирів, тож підстави для того, щоб сплачувати їх до бюджету відсутні.
Також відповідач зауважив, що за правилами пункту 3 розділу XIX "Прикінцеві та перехідні положення" Повітряного кодексу України з набранням чинності Законом № 5203-VI і втратою чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України більше немає підстав стягувати ці державні збори.
Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/17492/16, яка набрала законної сили, визнано незаконними і нечинними з 01 січня 2014 року положення пунктів 5, 6 розділу ІІ Додатку до Положення № 819. З огляду на цю обставину відповідач вважає, що ДАС безпідставно нарахував йому державні збори за період червень-липень 2016 року, адже нормативний акт, яким керувався позивач, виставляючи рахунки-фактури (Положення № 819) у судовому порядку визнано нечинним. Тому виставлена до сплати сума не має правових підстав для стягнення.
Також відповідач зауважив, що державні збори до Державного спеціалізованого фонду фінансування не передбачено Податковим кодексом України, тож вони не входять до загальнодержавних податків і зборів, що знову підтверджує доводи Авіакомпанії про безпідставність їх стягнення.
Джерела права, якими керувався суд при розгляді справи
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 Повітряного кодексу України загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюються відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність - витрати, пов`язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, у тому числі державного регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики щодо використання повітряного простору України, нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації. Порядок використання коштів на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності:
1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;
2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;
3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;
4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;
5) за вчинення офіційних дій, пов`язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;
6) з авіаційної безпеки;
7) з інших передбачених законом надходжень.
За частиною шостою статті 12 Повітряного кодексу України кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях в обсязі, затвердженому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, використовуються на утримання штату працівників та інші витрати уповноваженого органу з питань цивільної авіації, пов`язані із забезпеченням виконання його функцій, на фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах, визначених законодавством.
Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 12 Повітряного кодексу України платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов`язковими для всіх суб`єктів авіаційної діяльності.
Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІХ "Прикінцеві та перехідні положення" Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 2 Положення № 819 (тут - в редакції, яка діяла в період виникнення спірних відносин) Фонд утворюється за рахунок: державних зборів за сертифікацію, реєстрацію і перереєстрацію повітряних суден, аеродромів, сертифікацію авіаційного персоналу та експлуатантів авіаційної техніки, сертифікацію юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи, пов`язані з розробленням, виготовленням, ремонтом і технічним обслуговуванням авіаційної техніки, за видачу дозволів на бортові радіостанції тощо; державних зборів за видачу дозволів на використання комерційних прав (далі - державні збори), розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України; добровільних внесків юридичних і фізичних осіб; інших надходжень згідно з умовами законодавства України.
Згідно з пунктом 4 цього Положення збори сплачуються юридичними і фізичними особами в розмірах згідно з додатком.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ додатка до Положення № 819 у разі видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній в межах України та/чи міжнародних повітряних ліній державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у визначених розмірах, що стягуються зі споживача.