ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа №300/261/19
адміністративне провадження №К/9901/20544/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Іщук Л.П., Попко Я.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №0132658-5513-0915, №0132659-5513-0915 про визначення сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 27ʼ 473,60 грн та 72ʼ 216,00 грн відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача про те, що контролюючим органом безпідставно нараховані суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - об`єкти нежитлової нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 ʼʼБудівлі промисловостіʼʼ підкласу 1251.9 ʼʼБудівлі інших промислових підприємств, включаючи поліграфічніʼʼ, а тому, в силу норми підпункту ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), не є об`єктом оподаткування. На підтвердження цього доводу позивач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.01.2018 у адміністративній справі №822/2624/16 за позовом ОСОБА_2 до Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, правовідносини в якій подібні з правовідносинами у цій справі. Позивач також зазначив, що нарахування контролюючим органом сум податкових зобов`язань здійснено за період, коли належна йому будівля фактично ним не використовувалося з незалежних від нього причин: впродовж 2016 - 2018 років будівлею незаконно володіло ДП ВО ʼʼКарпатиʼʼ, а за фактом незаконного володіння порушено кримінальне провадження за статями 162, 191, 364 Кримінального кодексу України.
Івано - Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2019 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 30.10.2018 №0132658-5513-0915 та №0132659-5513-0915.
Висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень, вмотивований тим, що при вирішенні питання щодо оподаткування об`єктів нерухомого майна, відмінних від земельної ділянки, визначальним є функціональне призначення об`єкта нерухомості, а не статус його власника в контексті юридичної чи фізичної особи. Встановивши, що об`єкти нерухомості, на які нараховані суми податкових зобов`язань, належать до будівель промисловості, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідно до норми підпункту ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.07.2019 рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.
З урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування в подібних правовідносинах, зроблених у справах №№806/2676, 819/314/18, 808/722/17, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не відповідає ознакам власника нежитлової нерухомості, для якого нормою підпункту ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлена податкова пільга у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки цією нормою податкова пільга встановлена для промислових підприємств.
Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач з посиланням на визначення поняття ʼʼБудівлі промисловостіʼʼ в Державному класифікаторі будівель та споруд, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, на відсутність визначення цього поняття в ПК, стверджує, що належні йому на праві власності об`єкти (будівлі) нежитлової нерухомості є промисловими будівлями. Відтак, на його думку, суд першої інстанції правильно застосував норму абзацу ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, зробивши висновок, що належні йому будівлі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції застосував цю норму неправильно, не врахувавши висновок щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16, від 10.04.2018 у справі №813/3803/16, від 11.09.2018 у справі №819/1818/17.
Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу позивача.
Ухвалою від 13.09.2019 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №300/261/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі №820/3556/17, касаційний перегляд судових рішень в якій був призначений до розгляду палатою Верховного Суду.
У зв`язку з набрання законної сили постанови Верховного Суду у справі №820/3556/17 ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 провадження у справі №300/261/19 поновлено та призначено справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
За правилом статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є власником промислових нежитлових будівель, а саме: виробничого корпусу №4 та виробничого корпусу №4а, які знаходяться в м. Івано-Франківську на вул. Галицька, 201 та вул. Галицька, 201/4 відповідно. Ці нежитлові будівлі відповідно до довідки Івано-Франківської філії Державного підприємства ʼʼУкраїнський Державний науково-дослідний інститут проектування міст ʼʼДіпромістоʼʼ ім. Ю. М. Білоконяʼʼ від 04.08.2017 №К-101/375 згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відносяться до будівель промисловості (код 1251.9, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічні) (а.с.15).
28.01.2016 Рішенням Івано-Франківської міської ради ʼʼПро встановлення місцевих податків і зборів на території м. Івано-Франківськаʼʼ від 28.01.2016 №103 встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкти нежитлової нерухомості для фізичних і юридичних осіб.