ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 906/1157/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: Державної іпотечної установи - адвоката Подольського А.Ю., адвоката Чалого А.О., ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" - адвоката Філатової О.С., розпорядника майна - арбітражного керуючого Кулика М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019
та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019
у справі № 906/1157/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018 відкрито провадження у справі № 906/1157/17 про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"; визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 8 533 705, 52 грн. (четверта черга) та на суму 16 000 грн. судового збору (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кулика М.В.
Ухвалою Господарського Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17 в задоволення заяви Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 8 982 343,75 грн. відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №906/1157/17 (колегія суддів: Коломис В.В. - головуючий, Миханюк М.В., Саврій В.А.) ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Державна іпотечна установа звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі № 906/1157/17; винести постанову, якою заяву Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" у розмірі 8 982 343,75 грн. задовольнити у повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, зокрема, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови місцевий та апеляційний суди дійшли до двох протилежних за свою суттю правових висновків щодо кредиторських вимог Державної іпотечної установи, не прийнявши до уваги положення ст. 1057-1 ЦК України, зокрема, ч. 5 зазначеної статті, щодо накладення арешту при визнанні недійсним договору застави.
При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що такі висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, оскільки наявність вимог Державної іпотечної установи до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" підтверджуються судовими рішеннями.
Державна іпотечна установа у касаційній скарзі посилається на те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею як іпотекодержателем, ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" як іпотекодавцем та ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 29/3.1-З від 17.09.2013, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А.
Як вказує скаржник, разом з тим рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 у справі №906/1079/15 накладено арешт на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
За твердженням Державної іпотечної установи, її грошові вимоги до боржника в розмірі 8 982 343,75 грн. є за своїм змістом заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою та забезпечені заставою майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
Заявник касаційної скарги зазначає, що незважаючи на відсутність прямих договірних зобов`язань між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" і Державною іпотечною установою внаслідок визнання недійсним договору іпотеки майнових прав, наявність арешту надає Державній іпотечній установі як кредитодавцю право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.
Разом з тим, Державна іпотечна установа у касаційній скарзі звертає увагу на правові позиції, викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та наголошує, що Державною іпотечною установою, звертаючись до суду з заявою про акцептування кредиторських вимог, обрано найбільш ефективний спосіб захисту своїх порушених прав в контексті ст. ст. 15, 16 ЦК України та відповідно до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому судами, на думку скаржника, при винесенні оскаржуваних у даній справі судових рішень було порушено принципи верховенства права та диспозитивності, які встановлені ст. ст. 11, 14 ГПК України, надано перевагу одних доказів над іншими, а також не враховано висновків Касаційного господарського суду, що є порушенням норм ст. 236 ГПК України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державної іпотечної установи у справі № 906/1157/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 906/1157/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17; призначено розгляд справи за касаційною скаргою Державної іпотечної установи у відкритому судовому засіданні на 05.02.2020 на 10:45.
Від ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кулика М.В. до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, від Державної іпотечної установи надійшла відповідь на відзив ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" на касаційну скаргу, в якій заявник касаційної скарги заперечує проти доводів ініціюючого кредитора та наголошує, що грошові вимоги Державної іпотечної установи в розмірі 8 982 343,75 грн. є за своїм змістом заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою та забезпечені заставою майна боржника - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
Крім того Державна іпотечна установа звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про передачу справи № 906/1157/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.02.2020 було оголошено перерву до 26.02.2020 09 год. 45 хв.
Обговоривши доводи Державної іпотечної установи щодо передачі справи №906/1157/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
При цьому, наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена ч. 5 ст. 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Предметом даного судового розгляду є грошові вимоги Державної іпотечної установи до боржника - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 8 982 343,75 грн., які, як обґрунтовує заявник, за своїм змістом є заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою та забезпечені заставою майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" та підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки скасування арешту майна боржника унеможливить виконання зобов`язань перед Державною іпотечною установою за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.
Відносно черговості включення заявлених вимог Державна іпотечна установа зазначає, що в основу її вимог покладені деліктні правовідносини, які виникають зі ст.1057-1 ЦК України, а саме, вимоги кредитора забезпечуються майном до погашення заборгованості, а відтак вважає, що заявлені вимоги є забезпеченими та підлягають позачерговому включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.
Доводи Державної іпотечної установи про наявність підстав для передачі справи №906/1157/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зводяться до посилань на висновки суду щодо накладення в порядку ст. 1057-1 ЦК України арешту на спірне майно у справі № 906/1079/15, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2018 та 23.04.2019 у справі №906/1157/17, які, на думку заявника, є протилежними щодо предмету розгляду даної справи та унеможливлюють розвиток права і формування єдиної правозастосовчої практики.
Однак, при цьому, Державна іпотечна установа у своєму клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не наводить належного обґрунтування існування виключної правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні відповідних норм права, і не доводить як вирішення існуючої, на думку заявника, у цій справі правової проблеми вплине на забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа №906/1157/17 не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Державної іпотечної установи, ТОВ "Фінансова компанія "Інновація", а також розпорядника майна - арбітражного керуючого Кулика М.В., обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу та заперечення на відзив, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 906/1157/17 про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" здійснюється в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Крім того, у ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
Частиною 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
При цьому, господарський суд у справі про банкрутство не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" в розмірі 8 982 343,75 грн. та просила включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Доводячи наявність підстав для визнання її грошових вимог, Державна іпотечна установа посилається на те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 у справі №906/1079/15 накладено арешт на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.13, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
З огляду на зазначене, Державна іпотечна установа вважає, що кредиторські вимоги у розмірі 8 982 343,75 грн. підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки скасування арешту майна боржника унеможливить виконання зобов`язань перед Державною іпотечною установою за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.
Відносно черговості включення заявлених вимог заявник зазначає, що в основу вимог Державної іпотечної установи покладені деліктні правовідносини, які виникають зі ст.1057-1 ЦК України, а саме, вимоги кредитора забезпечуються майном до погашення заборгованості, а відтак вважає, що заявлені вимоги є забезпеченими та підлягають позачерговому включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.
Відповідно до частин 2, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст.1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
При цьому, господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст.19 Закону України "Про заставу" та ст.7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог (аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17).