ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/353/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року (головуючий - Шутенко І.А., судді - Геза Т.Д., Плахов О.В.) у справі
за позовом Кременчуцької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
про стягнення 407 822, 30 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Кременчуцька міська рада Полтавської області (далі також Позивач) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі також Відповідач) 407 822, 30 грн збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства, а саме через використання Відповідачем земельної ділянки без належного оформлення права такого користування.
Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що у даному випадку відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, адже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, може бути зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України, проте заявлений позов таких вимог не містить.
4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 рішення господарського суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.
5. Мотивуючи вказану постанову апеляційний господарський суд зазначив, що посилання Позивача як на підставу для задоволення своїх позовних вимог на іншу норму права, ніж та, що регулює спірні правовідносини сторін, саме по собі не може бути підставою для відмови у позові. При ухвалення рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
5.1. Так, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в частині того, що спірні правовідносини є кондикційними, а тому застосуванню до них підлягають положення статей 1212 - 1214 ЦК України, однак, разом з цим вказав, що ці норми мають бути застосовані навіть у тому випадку, коли позовна заява відповідних посилань і не містила.
5.2. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що він відповідає вимогам закону, площа земельної ділянки та кількість днів користування нею зазначені правильно і розрахунок є арифметично правильним, а тому така сума має бути стягнута з Відповідача в порядку статей 1212 - 1214 ЦК України.
5.3. Часткове ж задоволення позовних вимог викликано тим, що Відповідачем сплачено 43 536, 26 грн земельного податку, а тому на цю суму розмір задоволених вимог має бути зменшено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Відповідача (узагальнено)
7. Суд апеляційної інстанції порушив приписи частини 3 статті 11, частини 3 статті 46, статті 182, частини 4 статті 236 ГПК України, оскільки не врахував, що такі способи захисту, як "стягнення збитків" та "повернення безпідставно набутого майна" є кардинально різними способами захисту порушеного права, регулюються різними правовими нормами, мають бути доведені за допомогою принципово різних джерел отримання доказів. Такі питання не можуть розглядатися як тотожні. В цій частині апеляційним судом не враховано практику Верховного Суду у справі № 922/3412/17 та Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Рисовський проти України", "Беєлер проти Італії", "Москаль проти Польщі", "Лелас проти Хорватії" та інші.
8. Постанова апеляційного суду прийнята без належного та допустимого доказу, який підтверджував би розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а саме без відповідного рішення Кременчуцької міської ради, а Витяг з техдокументації про нормативно-грошову оцінку не може вважатися таким доказом.
Доводи відзиву Позивача (узагальнено)
9. Наведені Позивачем у відзиві на касаційну скаргу доводи фактично є тотожними тим, які висловлені апеляційний судом в якості мотивувань оскаржуваної постанови. Позивач не вбачає у діях апеляційного господарського суду жодних порушень правових норм та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Судами встановлено, а сторонами не заперечується, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2014 (інд.номер 0857773), 49/100 частки адміністративного будинку загальною площею 569,0 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належало Ковальову Володимиру Євгенійовичу .
11. В свою чергу ТОВ "Приватофис" на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2014 (інд.номер 30857773) є власником 51/100 об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
12. 17.11.2014 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ФОП Ковальов В.Є. було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендарю (ФОП Ковальову В.Є.) передано земельну ділянку (кадастровий № 5310436500:08:003:0666) для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 703 кв.м, строком дії на один рік (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - 7759362, підстава внесення запису індексний №17349292 від 20.11.2014).
13. 30.03.2015 між Ковальовим В.Є. та ТОВ "Приватофис" укладено договір купівлі продажу 49/100 частки адміністративного будинку загальною площею 569,0 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Першотравнева, З8-А.
14. Отже, з 30.03.2015 ТОВ "Приватофис" став власником 100% адміністративного будинку загальною площею 569,0 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Першотравнева, З8-А на земельній ділянці в межах території населеного пункту міста Кременчука загальною площею 703 кв.м., зареєстрованою в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 5310436500:08:03:0666.
15. Разом з цим, ТОВ "Приватофіс" надано в оренду ПАТ "КБ "Приватбанк" приміщення загальною площею 290,80 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Приміщення надано в оренду для банківської діяльності орендаря. Договір оренди від 17.02.2015 № 0295-2- АР.
16. Після того, як ТОВ "Приватофіс" став власником 100 відсотків приміщення, договір оренди з ПАТ "КБ "Приватбанк" був переукладений.
17. Так, 01.12.2016 укладено договір оренди приміщення між ТОВ "Приватофис" та ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 569,00 кв.м. Відповідно до п. 1.4 договору приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря.
18. Після укладення договору купівлі-продажу 49/100 частки адмінбудівлі ФОП Ковальов В.Є. звернувся до міської ради із заявою, в якій просив розірвати договір оренди землі, оскільки він більше не є власником частини будівлі. Згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 "Про припинення права користування земельними ділянками", ФОП Ковальову В.Є. припинено право користування вищезазначеною земельною ділянкою площею 703 кв.м. та вирішено розірвати договір оренди землі, виданий 17.11.2014 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - 7759362, підстава внесення запису індексний №17349292 від 20.11.2014) за взаємною згодою сторін.
19. Після розірвання договору оренди з попереднім землекористувачем Кременчуцька міська рада неодноразово зверталась до Відповідача як до власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності за кадастровим номером 5310436500:08:03:0666, з пропозиціями та вимогами оформити у відповідності до вимог закону право користування земельною ділянкою. Проте, зазначені звернення залишені Відповідачем без уваги та реагування.
20. Не оформлення належним чином Відповідачем права користування земельною ділянкою стало підставою для визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука.
20.1. Так, рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 19.02.2018 № 154 внесені зміни до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1229 від 07.12.2007 "Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства" та викладено: "Положення про організацію роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства в новій редакції"; склад комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства в новій редакції.
20.2. Комісією у визначеному складі визначено розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою без належного оформлення. Акт комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 17.08.2018 № 1028.
21. Відповідач повідомлявся про дату та місце засідання комісії та запрошувався на її засідання, однак на засідання комісії так і не прибув. Відповідачу направлялись листи повідомлення з вимогою добровільно сплатити збитки територіальній громаді м. Кременчук у визначеному розмірі.
22. Несплата Відповідачем збитків територіальній громаді м. Кременчук в добровільному порядку стала підставою для звернення Кременчуцької міської ради до господарського суду з позовом у даній справі. В позові Позивач просив суд стягнути з ТОВ "Приватофис" збитки за користування земельною ділянкою без належного оформлення такого користування за період 01.03.2016 по 28.02.2019 у розмірі 407 822, 30 грн.
23. Після відкриття провадження до підготовчого засідання у справі Позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача безпідставно набуте майно грошові кошти у розмірі 407 822, 30 грн (розраховані в порядку, якому нараховується орендна плата, яку мав би сплатити відповідач у разі належного оформлення права користування земельною ділянкою) на підставі статей 1212-1214 ЦК України.
23.1. В ухвалі Господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 суд дійшов висновку про те, що заява про уточнення позову за своєю суттю є зміною підстав та предмету позову, тому позов належить розглядати в первісній редакції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
24. Вирішуючи підняте у касаційній скарзі питання (пункт 7 цієї Постанови), Суд вважає необхідним звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17.
25. Так, відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
26. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
27. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
28. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
29. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
30. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
31. За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
32. Частина 1 статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
33. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
34. Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
35. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
36. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
37. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
38. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
39. Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
40. Судами у даній справі встановлено, що предметом позову по суті є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.