Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 127/16815/19
провадження № 51-5141 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Єременка М.В.,
особи, яка подала касаційну скаргу ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2019 року та повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2019 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СВ прокуратури Вінницької області від 23 грудня 2016 року ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42014020000000214 від 27 грудня 2014 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2019 року, а апеляційну скаргу повернуто.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що після виходу з нарадчої кімнати слідчий суддя оголосив лише резолютивну частину ухвали від 24 червня 2019 року, повний текст якої отримано ним поштою лише 05 липня 2019 року. Вважає, що такі дії слідчого судді спрямовані на позбавлення його права на апеляційне оскарження такої ухвали. При цьому наголошує, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому в поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки жодних відомостей про те, коли саме він отримав оскаржувану ухвалу слідчого судді, матеріали провадження не містять. Зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, перешкоджає подальшому провадженню, а тому підлягає скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор Єременко М.В. підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про безпідставну відмову в поновленні йому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Як установлено положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КПК України регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.
Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.