Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
Справа №149/745/14
Провадження № 51-4269км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурорів Литвинюка О. М., Рижого О. С.,
захисника Подосінова А. О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_2 та касаційну скаргу захисника Подосінова А. О. на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42013000000000123, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 368; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 364; ч. 2 ст. 382 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2016 року ОСОБА_2 :
визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції Закону від 15 квітня 2008 року № 270-VІ), ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону від 21 лютого 2014 року № 746-VІІ), та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень;
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 18 квітня 2013 року № 221- VІІ) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов`язані із здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на три роки; за ч. 2 ст. 382 КК України (в редакції Закону від 07 липня 2010 року № 2453-VІ) до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов`язані із здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов`язані із здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 21 липня 2013 року до 22 липня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою, виконуючи службові обов`язки за посадою старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 3 сектору відділу контррозвідувального захисту економіки УСБ України у Вінницькій області у період з 07 липня 2010 року по 11 жовтня 2012 року та за посадою заступника начальника Гайсинського МРВ УСБ України у Вінницькій області у період з 11 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, в порушення вимог ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1-5, 25 Закону України "Про Службу безпеки України", вимог пунктів 18, 50-52 Інструкції від 03 липня 1999 року № 140-ДСК, вимог пункту 3.3.9 Інструкції від 17 серпня 2012 року № 022 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
У період із 19 січня 2012 року по 10 жовтня 2012 року у ОСОБА_2, як старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 3 сектору відділу контррозвідувального захисту економіки Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, перебувала справа контррозвідувальної перевірки № 657, в рамках якої перевірялась на відповідність чинному законодавству діяльність ТОВ "Агросоюз-Поділля", директором якого є ОСОБА_3
23 липня 2012 року Апеляційний суд Вінницької області, розглянувши подання начальника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області у справі контррозвідувальної перевірки № 657, надав дозвіл на витребування терміном до 19 січня 2013 року оригіналів документів і даних, що характеризують діяльність ТОВ "Агросоюз-Поділля", про що судом видано відповідну постанову № 0-419, на виконання якої ОСОБА_2 9 та 11 жовтня 2012 року отримав від ТОВ "Агросоюз-Поділля" оригінали фінансово-господарських документів цього товариства, в тому числі і оригінали господарських договорів.
Вказані документи, після їх отримання ОСОБА_2, стали матеріалами справи контррозвідувальної перевірки № 657 відповідно до пункту 3.3.9 Інструкції про порядок ведення контррозвідувальних справ у Службі безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 17 серпня 2012 року № 022 (далі - Інструкція від 17 серпня 2012 року № 022), згідно з яким офіційні документи, отримані в межах контррозвідувальної справи, підлягають долученню до відповідного тому такої справи.
10 жовтня 2012 року ОСОБА_2 отримав вказівку від начальника відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки УСБ України у Вінницькій області полковника Сосновського І. В. щодо передачі справи контррозвідувальної перевірки № 657 співробітнику цього ж відділу капітану Бондаренку Д. А.
Також, того ж дня, після встановлення відсутності у витребуваних у ТОВ "Агросоюз-Поділля" документах відомостей, які мали б значення для справи контррозвідувальної перевірки № 657, начальник відділу УСБУ у Вінницькій області Сосновський І.В. дав вказівку ОСОБА_2 повернути вказані документи до ТОВ "Агросоюз-Поділля".
У той же час, ОСОБА_2, будучи обізнаним про те, що 10 жовтня 2012 року його призначено на посаду заступника начальника Гайсинського МРВ УСБ України у Вінницькій області, вирішив, використовуючи надане йому службове становище, маючи доступ до матеріалів справи контррозвідувальної перевірки № 657, діючи з метою одержання неправомірної вигоди для себе, збагатитись за рахунок грошових коштів директора ТОВ "Агросоюз-Поділля" ОСОБА_3 .
З цією метою, ОСОБА_2, після отримання 9 та 11 жовтня 2012 року фінансово-господарських документів ТОВ "Агросоюз-Поділля", діючи умисно, використовуючи надане йому службове становище, перебуваючи у приміщенні УСБУ у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Грушевського, 27, всупереч вимог пунктів 18, 50-52 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 03 липня 1999 року № 140-ДСК (далі - Інструкція від 03 липня 1999 року № 140-ДСК), відповідно до яких всі вхідні документи підлягають реєстрації та долученню до відповідних справ, та вищевказаного пункту 3.3.9 Інструкції від 17 серпня 2012 року № 022, постанову Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419, а також отримані на підставі цієї постанови фінансово-господарські документи ТОВ "Агросоюз-Поділля" та два супровідні листи до них, не передав для реєстрації в установленому порядку в УСБ України у Вінницької області та не долучив їх до справи контррозвідувальної перевірки № 657, з метою одержання в подальшому для себе неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за повернення останньому указаних фінансово-господарських документів.
При цьому, ОСОБА_2 також вирішив усі документи справи контррозвідувальної перевірки № 657 ОСОБА_4 не передавати, а використати їх у подальшому для створення умов, за яких ОСОБА_3 вимушений був би надати йому неправомірну вигоду.
На виконання задуманого, ОСОБА_2, діючи умисно, використовуючи надане йому службове становище всупереч вимог вищевказаних нормативних актів, з метою одержання в подальшому для себе неправомірної вигоди від ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні УСБ України у Вінницькій області, при передачі ОСОБА_4 10 жовтня 2012 року матеріалів справи контррозвідувальної перевірки № 657, а також у визначений в постанові Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419 термін до 19 січня 2013 року, не передав йому окремі документи вказаної справи, зокрема: постанову Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419; супровідні листи ТОВ "Агросоюз-Поділля" (без номеру та дати) та № 80 від 11 жовтня 2012 року про передачу до УСБ України у Вінницькій області фінансово-господарських документів та документи, що характеризують діяльність ТОВ "Агросоюз-Поділля", отримані ОСОБА_2 на підставі вищевказаної постанови апеляційного суду.
Внаслідок вчинення вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 незаконно утримував зазначені документи ТОВ "Агросоюз-Поділля" в період з 10 жовтня 2012 року до 16 березня 2013 року в своєму службовому кабінеті в приміщенні Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Енгельса, 18, при цьому планував їх використати для схилення ОСОБА_3 до передачі йому грошових коштів у невизначеному розмірі за повернення указаних документів.
02 березня 2013 року, у другій половині дня, директор ТОВ "Агросоюз-Поділля" ОСОБА_3, перебуваючи біля автовокзалу "Західний" в м. Вінниця по вул. Хмельницьке Шосе, 107, звернувся з проханням до ОСОБА_2 повернути до указаного товариства фінансово-господарські документи, отримані останнім у жовтні 2012 року на підставі постанови Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419.
Тоді ж, ОСОБА_2, перебуваючи за вказаною адресою, будучи службовою особою правоохоронного органу - заступником начальника Гайсинського МРВ УСБ України у Вінницькій області, використовуючи надане йому службове становище, діючи умисно, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, погодився повернути зазначені документи ОСОБА_3 за умови передачі йому неправомірної вигоди - грошових коштів у сумі 2 000 доларів США.
16 березня 2013 року, близько 18 год, ОСОБА_2, перебуваючи біля автовокзалу "Західний" за вищевказаною адресою, в салоні автомобіля "Кіа Черато", д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, будучи службовою особою, використовуючи надане йому службове становище працівника правоохоронного органу, діючи умисно, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, вчинив дії в інтересах директора ОСОБА_3 - передав останньому фінансово-господарські документи ТОВ "Агросоюз-Поділля", отримані ним у жовтні 2012 року на підставі постанови Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419, після чого одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду - грошові кошти у сумі 1500 доларів США, що на момент скоєння злочину, складало еквівалент 11985 грн, за вчинення в інтересах останнього вказаних дій з використанням наданого службового становища.
Крім цього, ОСОБА_2, будучи службовою особою, виконуючи службові обов`язки за посадою старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 3 сектору відділу контррозвідувального захисту економіки УСБ України у Вінницькій області у період з 07 липня 2010 року по 11 жовтня 2012 року та за посадою заступника начальника Гайсинського МРВ УСБ України у Вінницькій області у період з 11 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, діючи умисно, всупереч вищевказаних вимог нормативних актів незаконно утримував у себе в період з 11 жовтня 2012 року по 16 березня 2013 року зазначені вище документи ТОВ "Агросоюз-Поділля", чим позбавив можливості інших службових осіб УСБ України у Вінницькій області виконати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419 в частині повернення документів ТОВ "Агросоюз-Поділля" до 19 січня 2013 року, чим умисно перешкодив виконанню УСБ України у Вінницькій області судового рішення, а саме постанови Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року № 0-419.
Крім цього, згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що наприкінці січня 2013 року йому стало відомо про те, що 21 січня 2013 року слідчим відділом УСБ України у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22013010000000018 за фактом незаконного поводження службовими особами ТОВ "Агросоюз-Поділля" із сильнодіючими отруйними речовинами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК України.
Після цього ОСОБА_2 у січні 2013 року вирішив збагатитися за рахунок чужого майна, заволодівши коштами ОСОБА_3 в сумі 30 тисяч доларів США шляхом обману та зловживання довірою останнього, використавши для досягнення цієї мети своє службове становище співробітника Служби безпеки України.
Реалізуючи задумане, ОСОБА_2 в один із днів наприкінці лютого 2013 року по телефону повідомив юристу ТОВ "Агросоюз-Поділля" ОСОБА_5 про те, що за фактом протиправної діяльності ТОВ "Агросоюз-Поділля" зареєстровано кримінальне провадження та запропонував організувати зустріч між ним та директором указаного товариства ОСОБА_3, чим намагався створити у останнього враження наявності між ними довірчих стосунків.
24 лютого 2013 року, близько 12 год, ОСОБА_2 зустрівся зі
ОСОБА_3 біля автовокзалу "Західний" в м. Вінниця по
вул. Хмельницьке Шосе, 107, під час якої, діючи умисно, з корисливим мотивом, повідомив ОСОБА_3 про те, що слідчим відділом УСБ України у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного поводження службовими особами ТОВ "Агросоюз-Поділля" із сильнодіючими отруйними речовинами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК України.
Тоді ж, ОСОБА_2, продовжуючи виконувати свій злочинний намір, з метою схилити ОСОБА_3 до передачі йому грошових коштів шляхом введення його в оману, повідомив ОСОБА_3 про те, що йому необхідно невідкладно вирішити питання про закриття вказаного кримінального провадження, а інакше він ( ОСОБА_3 ) буде притягнутий до кримінальної відповідальності.
При цьому ОСОБА_2, діючи умисно, з вищевказаною корисливою метою, повідомив ОСОБА_3 завідомо неправдиві відомості про те, що він, начебто може, використовуючи своє службове становище співробітника Служби безпеки України, вирішити питання про закриття вказаного кримінального провадження за умови передачі йому ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 30 тисяч доларів США, тим самим умисно ввів останнього в оману з метою заволодіння вказаним його майном.
Вказаними діями ОСОБА_2 також намагався створити у ОСОБА_3 враження безвихідності ситуації та наявності у нього можливостей вирішити питання про закриття кримінального провадження з використанням службового становища співробітника Служби безпеки України, а також схилити ОСОБА_3 у такий спосіб до добровільної передачі йому вказаних грошових коштів.
Насправді ж ОСОБА_2 не мав будь-яких повноважень або інших можливостей вплинути на хід та результати досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а своїми діями лише ввів в оману ОСОБА_3, зловживаючи його довірою та своїм службовим становищем, переслідуючи мету заволодіти чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 30 тисяч доларів США.
Таким чином, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення до кінця заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 30 тисяч доларів США, що станом на 24 лютого 2013 року становило еквівалент 239 700 грн та більше ніж у 250 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах, але не заволодів ними з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв`язку із зверненням ОСОБА_3 до Служби безпеки України із заявою з приводу зазначених протиправних дій ОСОБА_2 .
У травні 2013 року ОСОБА_2, дізнавшись про те, що кримінальне провадження № 22013010000000018 за фактом незаконного поводження службовими особами ТОВ "Агросоюз-Поділля" із сильнодіючими отруйними речовинами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК України, передано з УСБ України у Вінницькій області для подальшого розслідування до слідчого відділу Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області, вирішив продовжити спробувати, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодіти шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3 грошовими коштами останнього, але вже у сумі 15 тисяч доларів США.
З цією метою, 20 травня 2013 року, з 16 год 10 хв. до 16 год 50 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в салоні автомобіля "Кіа Черато", д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, під час руху по автомобільній дорозі від м. Вінниця до м. Немирів Вінницької області, діючи умисно, з корисливим мотивом, повідомив ОСОБА_3 про те, що кримінальне провадження за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК України, передано з УСБ України у Вінницькій області для подальшого розслідування до слідчого відділу Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області.
Тоді ж, ОСОБА_2, продовжуючи виконувати свій злочинний намір, діючи умисно, продовжуючи схиляти ОСОБА_3 до добровільної передачі грошових коштів шляхом введення в оману та зловживаючи його довірою, повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що він може вирішити питання про закриття вказаного кримінального провадження, використовуючи своє службове становище співробітника Служби безпеки України та наявні у нього у зв`язку з цим можливості і знайомства, за умови передачі йому ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 15 тисяч доларів США.
Вказаними діями ОСОБА_2 намагався створити у ОСОБА_3 враження наявності у нього можливостей вирішити питання про закриття кримінального провадження з використанням службового становища співробітника Служби безпеки України, та схилити останнього у такий спосіб до добровільної передачі йому вказаних грошових коштів.
Насправді ж ОСОБА_2 не мав будь-яких повноважень або інших можливостей вплинути на хід та результати досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке здійснювалось слідчим відділом Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області, а лише ввів в оману ОСОБА_3, зловживаючи його довірою та своїм службовим становищем співробітника Служби безпеки України, переслідуючи мету заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 15 тисяч доларів США.
Таким чином, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення до кінця заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 15 тисяч доларів США, що станом на 20 травня 2013 року становило еквівалент 119 850 грн і більше ніж у 100 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та могло завдати значної шкоди потерпілому, але не заволодів ними з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв`язку із зверненням ОСОБА_3 до Служби безпеки України із заявою з приводу зазначених протиправних дій ОСОБА_2 .
Крім цього, в результаті вчинення ОСОБА_2 в період з лютого 2013 року до 19 липня 2013 року указаних умисних протиправних дій з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, могло бути завдано істотної шкоди ОСОБА_3 шляхом порушення його конституційних прав: права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України).
Вимоги касаційних скарг та вимоги осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування вказує щодо безпідставності визнання судом недопустимими доказами - протоколу слідчого експерименту від 18 грудня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_3 з підстав порушення права на захист з посиланням, що засудженого та його захисника не було повідомлено про проведення вказаної процесуальної дії; протоколу негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 05 вересня 2013 року без урахування відповіді Служби безпеки України про передачу оригінальних носіїв інформації до органу розслідування, відповідно до якого у випадку виникнення сумнівів щодо оригінальності (автентичності) наданих суду матеріалів, отриманих в результаті проведення НСРД, вони можуть бути направлені до ІСТЕ СБ України для проведення їх відповідного експертного дослідження та вирішення питання щодо наявності або відсутності ознак монтажу у відеофонограмах негласної слідчої (розшукової) дії. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень із закриттям кримінального провадження у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Вважає рішення судів першої і апеляційної інстанцій незаконними та необґрунтованими через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує про відсутність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки саме у повноваженнях співробітника УСБ України у Вінницькій області Бондаренка Д. А. було повернення документів ТОВ "Агросоюз-Поділля", та у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості щодо перешкоджання ним виконанню постанови Апеляційного суду Вінницької області № 0-419 від 23 липня 2012 року.
Також зазначає, що оперативними співробітниками 16 березня 2013 року, до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 22 березня 2013 року, проведений контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, що відображено у протоколі про застосування заздалегідь ідентифікованих засобів від 16.03.2013 року; вручення йому 16 березня 2013 року ОСОБА_3 грошей під контролем оперативних працівників внутрішньої безпеки Служби безпеки України здійснено з порушенням Закону України від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ "Про оперативно-розшукову діяльність", що тягне за собою визнання похідних доказів недопустимими; клопотання про надання тимчасового доступу до матеріалів Служби безпеки України щодо оперативно-розшукової справи категорії "перевірка" № 9/431 місцевим судом необґрунтовано залишено без розгляду і без задоволення; ухвала заступника голови Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2013 року про проведення аудіо-, відеоконтролю особи, який був здійснений 16 березня 2013 року, не відкрита стороні захисту та не надана суду, а також відсутня постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, що вказує на недопустимість всіх похідних доказів, зазначене порушення було залишено поза увагою апеляційним судом; лист слідчого ГПУ Бугаєнка С. В. від 20 липня 2013 року № 10/1/2/-26556-13 на ім`я начальника Гайсинського МРВ УСБ України у Вінницькій області та похідний від нього протокол огляду від 21 липня 2013 року його службового кабінету, в ході якого було вилучено оригінал постанови апеляційного суду від 23 липня 2012 року є недопустимими доказами, так як фактично було проведено обшук, а не огляд, з відкриттям приміщень та сховищ; досліджена судом першої інстанції частина аудіозапису, зробленого на диктофон "Edic mini Tiny" не містить жодних його висловлювань щодо надання неправомірної вигоди, а гроші пропонує виключно ОСОБА_3 . Крім того, відповідно до матеріалів справи контррозвідувальної перевірки № 657 "Фурункул", на сторінках 72-76 міститься його рапорт від 17 жовтня 2012 року завізований полковником ОСОБА_6 щодо обставин зустрічі з представником ТОВ "Агросоюз-Поділля" ОСОБА_5 та пропозиції останнього про припинення перевірки діяльності об`єкта за винагороду, з долученим клаптиком серветки з написом "2000 $"; після відмови у жовтні 2012 року від запропонованої неправомірної вигоди та написання рапорту з цього приводу, ОСОБА_3 протягом п`яти місяців спонукав його до неправомірної вигоди за втручання у діяльність правоохоронних органів, під час події 16 березня 2013 року пропозиції щодо надання неправомірної вимоги він не висловлював, ініціатива виходила лише від ОСОБА_3, що вказує на провокацію злочину; за висновком службового розслідування, з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не вжив заходів щодо долучення витребуваних документів до справи контррозвідувальної перевірки № 657 саме ОСОБА_4, який приймав участь 09 жовтня 2012 року у витребуванні документів ТОВ "Агросоюз-Поділля", компетенцією щодо вимоги і прийняття рішень, обов`язкових для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості він наділений не був, так як з 11 жовтня 2012 року матеріали ТОВ "Агросоюз-Поділля" знаходилися у ОСОБА_4, що також вбачається з показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що виключає порушення вимог п. 3.3.9 Інструкції про порядок ведення контррозвідувальних справ у Службі безпеки України; ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року надано дозвіл та право до 19 січня 2013 року вилучити у ТОВ "Агросоюз-Поділля" документи про фінансово-господарську діяльність, з покладенням обов`язку їх збереження та повернення у встановленому законом порядку, строк повернення не визначено; при зустрічі 02 березня 2013 року він повідомив ОСОБА_3, що витребувані документи зберігаються в обласному управлінні СБУ, їх може забрати юрист, що слідує з запису диктофону "Edic mini Tiny".