Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 331/354/17
провадження № 61-40091св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року у складі судді Світлицької В. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Кухар С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "ПроКредит Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 11 лютого 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та фізичною особою підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 укладено рамкову угоду, згідно з якою кредитор на підставі угоди зобов`язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені угодою та кредитними договорами. Видача кредиту здійснювалась шляхом укладення договору про надання траншу від 11 лютого 2014 року, який є невід`ємною частиною кредитної угоди. В забезпечення виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_2, 11 лютого 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок з гаражем літ. П-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість за кредитом, розмір якої станом на 07 листопада 2016 року складає 3 341 322,23 грн.
Ураховуючи викладене, ПАТ "ПроКредит Банк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з гаражем літ. П-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою від 11 лютого 2014 року та укладеним в її межах договором про надання траншу від 11 лютого 2014 року у розмірі 3 341 322,23 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 3 347 738 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з гаражем літ. П-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою, що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за рамковою угодою від 11 лютого 2014 року та укладеним в її межах договором про надання траншу від 11 лютого 2014 року у розмірі 3 341 322,23 грн, з яких: 1 699 131,74 грн - борг по капіталу; 67 369,99 грн - борг за процентами; 285 947,95 грн - борг за процентами за час прострочення; 1 288 872,55 грн - пеня, шляхом продажу на прилюдних торгах, згідно з Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною не менше, ніж 3 347 738,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за рамковою угодою та договором про надання траншу, укладених 11 лютого 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ФОП ОСОБА_2 виникла заборгованість розмір якої підтверджено належним розрахунком, а тому у кредитора виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, в порушення норм процесуального права, розглянули справу без участі відповідача, яка не була належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, а також без належного прийняття, дослідження та надання оцінки доказам і обставинам справи щодо висновків експерта судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельної експертизи, що є грубим порушенням прав відповідача на доведеність таких обставин і доказів, що мають значення для справи, а саме вартості іпотечного майна. При цьому суд при вирішенні справи послався на звіт про оцінку майна та експертну грошову оцінку земельної ділянки, наданих позивачем, станом на 10 жовтня 2016 року, які на той час не відповідали дійсності, оскільки після їх виготовлення пройшло понад рік. Крім того, суди попередніх інстанцій помилково зазначили в рішенні загальну площу об`єкта нерухомого майна, яка становить 331,6 кв. м, замість площі, яка зазначена у Висновку експерта та є правильною 234,41 кв. м, у зв`язку з чим не застосували Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті, та загальна площа якого не перевищує 250 кв. м для житлового будинку. Суд апеляційної інстанції не врахував доводи відповідача щодо нарахованих позивачем сум заборгованості, а саме: процентів за час прострочення (штраф) у розмірі 285 947,95 та пені в розмірі 1 288 872,55 грн, які підлягають скасуванню або зменшенню, оскільки відповідач є не боржником, а майновим поручителем, а тому вона не мала і не має ніякого впливу на позичальника щодо сплати останнім боргу. Судом не враховано також вартість іпотечного майна, яке складається з двох об`єктів і вартість якого значно перевищує визначену судом суму заборгованості в розмірі 3 341 322,22 грн, а тому відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про іпотеку" достатньо звернути стягнення лише на один об`єкт нерухомого майна.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 05 листопада 2018 року відзиві, АТ "ПроКредит Банк" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів відповідача та законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 лютого 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та фізичною особою підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 укладено рамкову угоду, згідно з якою кредитор на підставі угоди зобов`язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені угодою та кредитними договорами.
На виконання вищезазначеної рамкової угоди, 11 лютого 2014 року між цими ж сторонами укладено договір про надання траншу, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 68 800 доларів США, строком на 84 місяці від дати видачі кредиту зі змінюваною процентною ставкою - 9,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році та на інших умовах, визначених рамковою угодою та договором про надання траншу.