Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 509/910/15
провадження № 61-15726св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
треті особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія Вячеславівна, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Діхтяренко Ольги Миколаївни на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Діхтяренко Ольги Миколаївни на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18 серпня 2008 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/13-1-08/406 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування грошові кошти в еквіваленті грошового зобов`язання у сумі 410 000,00 дол. США за курсом Національного банку України на дату видачі з порядком повернення заборгованості відповідно до пункту 1.1. договору кредиту та з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 17 серпня 2023 року, зі сплатою 13,50 % річних.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, між банком та ОСОБА_2 18 серпня 2008 року було укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку (кадастровий № 5123755800020060048), загальною площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю на підставі права приватної власності та житловий будинок, загальною площею 330,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать іпотекодавцю на підставі права приватної власності.
Для забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 18 серпня 2008 року АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 06-09/1818.
Позивачка вказала, що вона та ОСОБА_2 з 29 вересня 1990 року протягом 20 років перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2011 року шлюб був розірваний. Актовий запис № 2019 зроблено міським відділом РАЦС Одеського обласного управління юстиції.
Від цього шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка зазначила, що об`єкт нерухомості, який є предметом спору, сторонами було придбано в зареєстрованому шлюбі на спільні кошти. Проте, згоду на укладення іпотечного договору від 18 серпня 2008 року за реєстровим № 1390 щодо передачі в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, вона не надавала.
Також, позивачка вказала, що загальна площа будинку, зазначена в іпотечному договорі не відповідає площі будинку, зазначеному у технічному паспорті.
Крім того, укладений договір іпотеки суперечить правам та інтересам дітей, які на час укладення оскаржуваного правочину не були повнолітніми, суттєво звужує обсяг існуючих майнових прав дітей, порушує охоронювані законом інтереси дітей, суттєво зменшує і обмежує їх права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дітей на житло.
Оскільки передача нерухомості в іпотеку відбулася з порушенням вимог закону, без попередньої згоди органу опіки та піклування, ОСОБА_1 вважає, що оспорюваний договір іпотеки не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з чим записи у реєстрах та заборони за оспорюваним договором іпотеки також підлягають скасуванню.
Просила суд визнати іпотечний договір, укладений між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк",та ОСОБА_2 щодо передачі в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, недійсним. Зобов`язати приватного нотаріуса Трофімець В. В. виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки (з урахуванням заяви від 06 червня 2016 року про зміну підстав позову).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано іпотечний договір, укладений між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. за реєстровим № 1390, за яким ОСОБА_2 передав банку в іпотеку нерухоме майно недійсним. В задоволенні інших вимог позову відмовлено.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні іпотечного договору ОСОБА_1 своєї згоди на укладення цього договору не надавала. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Укрсоцбанк" порушив умови договору, здійснивши підвищення відсоткових ставок, тому договір іпотеки слід визнати недійсним.
Не погодившись із цим рішенням, ПАТ "Укрсоцбанк" подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., ОСОБА_2, про визнання договору іпотеки недійсним, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2, укладаючи договір іпотеки, гарантував, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстровані та фактично не проживають малолітні чи неповнолітні особи, а передача спірного будинку в іпотеку не порушує прав та інтересів зазначених осіб, тому правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним та задоволення позову немає.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Діхтяренко О. М. надійшла касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
10 вересня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
30 вересня 2019 року вказана справа разом з касаційною скаргою передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 серпня 2008 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/13-1-08/406 у сумі 410 000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 17 серпня 2023 року, зі сплатою 13,50 % річних.
18 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку (кадастровий № 5123755800020060048), загальною площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю на підставі права приватної власності та житловий будинок, загальною площею 330,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать іпотекодавцю на підставі права приватної власності.
Для забезпечення зобов`язань за даним кредитним договором, 18 серпня 2008 року АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 06-09/1818.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 1990 року протягом 20 років. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2011 року шлюб був розірваний.
Від цього шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.