Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 640/14428/17
провадження № 61-8711св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Бурлакова С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Поліс", публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Бєлокрицьким Артемом Олександровичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року в складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 рокув складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Олійника В. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс"), публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Позовна заява, мотивована тим, що 18 листопада 2015 року між ТОВ "ФК "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ та додаткову угоду № 1 до відповідного договору від 27 листопада 2017 року.
Вважає, що вказані правочини складені з порушенням вимог, передбачених законодавством України, оскільки договір містить ознаки саме договору факторингу, проте відсутні відомості про отримання ТОВ "ФК "Поліс" ліцензії на здійснення фінансових послуг та ліцензії на здійснення валютних операцій щодо отримання заборгованості в доларах США, а також в тексті спірного договору відсутні відомості щодо якого саме боржника відбувається відступлення права вимоги.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог в частині зміни предмету позову, позивач просив суд визнати частково недійсним договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами від 18 листопада 2015 року № 21МБ в частині відступлення ПАТ "ВТБ Банк" права вимоги до позивача ТОВ "ФК "Поліс", а також визнати частково недійсною додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18 листопада 2015 року в частині відступлення ПАТ "ВТБ Банк" права вимоги до позивача ТОВ "ФК "Поліс".
Ухвалою судді Київського районного суду міста Харкова від 27 вересня 2017 року було відкрито провадження у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року скасовано ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 27 вересня 2017 року про відкриття провадження у справі та встановлено підсудність даної цивільної справи Шевченківському районному суду міста Києва та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами під час укладення оспорюваного договору та угоди до нього було дотримано вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про визнання оспорюваного правочину недійсним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Белокриницький А. О. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що пункт 2.2 спірного договору не узгоджується з пунктом 3.1.3 договору в частині визнання моменту переходу права вимоги до нового кредитора, оскільки фактично договір не передбачає необхідності передачі первісним кредитором новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, для переходу права вимоги до нового кредитора, що суперечить вимогам статті 517 ЦК України. Дані обставини не були досліджено судами, та не було спростовано відповідачами.
Спірним договором встановлено, що оплата ціни договору здійснюється чотирма траншами, при цьому, дата сплати останнього траншу - 28 лютого 2016 року. Однак додаткова угода № 1 до договору датується 27 листопада 2015 року. Судами не надано належної оцінки доводам позивача про те, що згідно з платіжним дорученням № 99 від 26 лютого 2016 року призначення платежу є плата згідно додаткової угоди № 4 від 26 лютого 2016 року до договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ, згідно платіжних доручень № 91 від 24 грудня 2015 року та № 40 від 27 листопада 2015 року призначення платежу є плата за договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 від 18 листопада 2015 року. Тому дані платіжні доручення не можуть вважатись підтвердженням оплати за договором відступлення права вимоги до ОСОБА_2 ТОВ "ФК "Поліс", оскільки не стосується оплати за додатком 1 до додаткової угоди № 1 від 27 листопада 2015 року.
Крім того заявник зазначає, що спірний договір є договором факторингу, оскільки укладаючи спірний договір відступлення прав вимоги банк отримав відповідне фінансування, а ТОВ "ФК "Поліс", в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.
Крім того, укладаючи даний договір ТОВ "ФК "Поліс" не мало ліцензії на здійснення фінансових послуг та ліцензія на здійснення валютних операцій щодо отримання заборгованості в доларах США.
Доводи інших учасників справи
27 червня 2019 року АТ "ВТБ Банк" від імені, якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк", подано до Верховного Суду відзивна касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
04 липня 2019 року ТОВ "ФК "Поліс" подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, подану адвокатом Бєлокрицьким А. О., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що на підставі Генеральної угоди № 14 від 24 жовтня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № 15.3-14/07-СК від 24 жовтня 2007 року, № 15.55-00/07-СК від 24 грудня 2007 року, № 15.17-00/08-ск від 27 березня 2008 року, № 15.18-00/08-СК від 28 березня 2008 року та № 15.19-00/08-СК від 28 березня 2008 року.
18 листопада 2015 року між ТОВ "ФК "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
27 листопада 2015 року між ТОВ "ФК "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 3.1.3. договору право вимоги переходить до ТОВ "ФК "Поліс" з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору та реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни додаткової угоди до договору на рахунок ПАТ "ВТБ Банк", після чого ТОВ "ФК "Поліс" стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, зазначеним у відповідному реєстрі прав вимоги, а також їх зобов`язань по договорам забезпечення. Відступлення права вимоги за договорами застави/іпотеки, що засвідчені нотаріально та укладені у забезпечення зобов`язань боржників за кредитними договорами, здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами.
Відповідно до платіжних доручень № 40 від 27 листопада 2015 року, № 91 від 24 грудня 2015 року, № 99 від 26 лютого 2016 року ТОВ "ФК "Поліс" здійснено оплату за договором у повному обсязі.
В додатку 1 до додаткової угоди № 1 від 27 листопада 2015 року до договору міститься реєстр прав вимог № 1/3, відповідно до якого одним з боржників, право вимоги до яких було відступлено, є ОСОБА_1 .
Таким чином, на підставі договору та додаткової угоди № 1 від 27 листопада 2015 року до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року до ТОВ "ФК "Поліс" перейшли права вимоги за кредитними договорами: № 15.35-14/07-СК від 24 жовтня 2007 року, № 15.55-00/07-СК від 24 грудня 2007 року, № 15.17-00/08-СК від 27 березня 2008 року, № 15.18-00/08-СК від 27 березня 2008 року, № 15.19-00/08-СК від 27 березня 2008 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.