Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 199/3168/15-ц
провадження № 61-2671св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року у складі судді Богун О. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
(далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) у квітні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNU0GK00001620, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 90 545, 00 дол. США на термін до 07 травня 2028 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлені договором. Відповідно до додаткової угоди від 22 серпня 2012 року № 1 до кредитного договору з метою надання відповідачу можливості увійти в графік погашення та ненарахування банком після цього пені на прострочені зобов`язання відповідача здійснене рефінансування кредиту відповідача і надано можливість відповідачу здійснювати погашення заборгованості за новим графіком. Утім, відповідач порушила умови додаткової угоди, починаючи з 21 листопада 2014 року, через що станом на 20 лютого 2015 року виникла заборгованість в сумі 131 676, 49 дол. США, яка складається з: 54 266, 07 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 530, 40 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 343, 28 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 68 257, 88 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, також штрафи відповідно до договору - 8, 98 дол. США (фіксована частина), 6 269, 88 дол. США - штраф (процентна складова).
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідач заперечувала проти позову, пояснила, що позивач не надав оригінал додаткової угоди, банк змінив умови додаткової угоди на свою користь, при цьому сама угода підписана не особисто відповідачем, а іншою особою.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що з урахуванням встановленого судом факту підписання додаткової угоди від 22 серпня 2012 року № 1 до кредитного договору від 07 травня 2008 року № DNU0GK00001620 не ОСОБА_1, а іншою особою, для суду відсутні підстави для задоволення пред`явленого банком позову повністю.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено, рішення суду першої інстанції від 11 жовтня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що позивач не надав належного розрахунку заборгованості, оскільки відповідно до позовної заяви позивач зазначає про існування заборгованості відповідача за зобов`язанням за кредитним договором у розмірі 131 676, 49 дол. США, розрахованої станом на 20 лютого 2015 року. Проте станом на 16 липня 2015 року відповідно до письмових пояснень позивача відповідач мала заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 628, 39 дол. США. Також апеляційний суд встановив, що на підставі договору іпотеки від 07 травня 2008 року банк 13 грудня 2006 року зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач використав своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог як іпотекодержателя за кредитним договором.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 не оспорювала додаткову угоду та не просила визнати її недійсною, відповідно до наданих письмових доказів протягом періоду з 27 серпня 2012 року до 25 жовтня 2014 року відповідач виконувала умови додаткової угоди № 1 в частині сплати щомісячних платежів у розмірі 1 035, 00 грн. Банк також переконаний, що суди, зробивши висновок про невідповідність розрахунку заборгованості письмовим поясненням, не врахували, що у письмових поясненнях зазначено про поточну заборгованість, яка склала 76 628, 39 дол. США, а у позовній заяві банк просив стягнути загальну заборгованість за кредитним договором. Зазначає, що відповідач на спростування розміру заборгованості за кредитним договором не заявляла клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNU0GK00001620, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 90 545, 00 дол. США на термін до 07 травня 2028 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені договором.
ОСОБА_1 не виплачувала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, через що станом на 20 лютого 2015 року виникла заборгованість у сумі 131 676, 49 дол. США, яка складається з: 54 266, 07 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 2 530, 40 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 343, 28 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 68 257, 88 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, також штрафи відповідно до договору - 8, 98 дол. США (фіксована частина), 6 269, 88 дол. США - штраф (процентна складова).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на укладення між ним та відповідачем додаткової угоди від 22 серпня 2012 року № 1 до кредитного договору, за умовами якої з метою надання відповідачу можливості відновити сплату чергових платежів за кредитним договором згідно зі попередньо встановленим графіком погашення та подальшого ненарахування банком пені на прострочені зобов`язання відповідача відбулося рефінансування кредиту відповідача і надано можливість відповідачу здійснювати погашення заборгованості за новим графіком.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошувала на тому, що підпис на додатковій угоді № 1 від 22 серпня 2012 року їй не належить, у зв`язку з чим за клопотанням відповідача судом призначена судово-почеркознавча експертиза. У повідомленні № 8384 судовий експерт сповістив про неможливість надання висновку через невиконання клопотання експерта та ненадання оригіналів (всіх примірників) додаткової угоди від 22 серпня 2012 року № 1 до кредитного договору від 07 травня 2008 року № DNU0GK00001620.
Відповідно до листа банку неможливість надання оригіналу додаткової угоди № 1 обумовлена втратою оригіналу в результаті переїзду архіву ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з м. Дніпропетровська (нині - м. Дніпро) до м. Дніпродзержинська (нині - м. Кам`янське).