Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 452/3304/16-ц
провадження № 61-12018св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощоков Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року у складі судді: Кравціва В. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення вартості будівельних матеріалів.
Позов мотивований тим, що 07 червня 2008 року між її сином - ОСОБА_4 та дочкою відповідача - ОСОБА_5 було укладено шлюб. Після реєстрації їх шлюбу між нею та батьками невістки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було прийнято рішення про будівництво для молодого подружжя нового житлового будинку неподалік старого будинку по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу. Будівництво нового будинку здійснювалося ними спільно, вона витратила значні кошти для придбання будівельних матеріалів, проте відповідач ввела її в оману і всі дозволи на будівництво та свідоцтво про право власності оформила на себе, а не на подружжя, унаслідок чого право власності на новозбудований житловий будинок було зареєстровано за відповідачем.
Сімейне життя між їхніми дітьми не склалося, що змусило її сина у 2016 році покинути сім`ю і він став проживати з нею у с. Торгановичі Старосамбірського району, хоча його місце проживання зареєстроване по АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим вона запропонувала відповідачу добровільно відшкодувати вартість використаних на будівництво матеріалів, проте відповідач відмовилась.
Вважала, що відповідач має відшкодувати їй вартість сплаченого нею майна, а саме вартість використаних на будівництво матеріалів, якими вона заволоділа без достатньої правової підстави, на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 238 926,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість будівельних матеріалів в сумі 238 926,00 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1691,00 грн, всього 240 617,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони після одруження їхніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у 2008 році домовилися про будівництво нового житлового будинку для молодого подружжя на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2, яке було розпочато влітку 2009 року і закінчене на початку 2014 року, для будівництво якого позивачем надано частину будівельних матеріалів, що підтверджується належними й достовірними платіжними документами. При цьому суд зазначив, що оскільки будівельні матеріали, надані позивачем, використані під час будівництва будинку, власником якого стала відповідач у порушення їхньої домовленості, їх неможливо повернути в натурі, тому з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України належить стягнути на користь позивача їх вартість, яка визначена судом на час ухвалення рішення суду.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами встановлено наявність договірних правовідносин щодо будівництва житлового будинку, відтак, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування положень частини першої статті 1212 ЦК України. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що нею витрачались кошти на придбання будівельних матеріалів саме для будівництва будинку, власником якого є відповідач, оскільки надані нею товарні чеки, накладні, розрахункові квитанції на будівельні матеріали не містять відомостей про їх оплату, прізвище особи, на ім`я якої вони виписані і хто є їх отримувачем. Також зазначена у позовній заяві вартість будівельних матеріалів є орієнтовною, а з клопотанням про призначення судової експертизи для визначення вартості будівельних матеріалів позивач не зверталася.
Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 – задоволено частково.
Постанову апеляційного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд формально послався на те, що розмір витрат на будівельні матеріали позивачем не доведено, проте належної правової оцінки наданим позивачем доказам (товарні чеки, накладні, квитанції) взагалі не надав, а послався на узагальнюючу фразу про недоведеність позовних вимог, тобто ухвалив судове рішення на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції за наслідками повторного перегляду
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки будівельні матеріали, надані позивачем, використані під час будівництва будинку, власником якого стала відповідач і їх неможливо повернути в натурі, то із відповідача на користь позивача необхідно стягнути їх вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи. Крім того, вартість будівельних матеріалів на час розгляду справи у ФОП, у яких вони були придбані позивачем, та інших ФОП суттєво не відрізняються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення про задоволення позовних вимог, не врахувавши, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, нею не доведено. Суди не встановили суму, на яку позивачем придбано будівельних матеріалів. Жодним доказом не підтверджено, що зазначені в чеках будівельні матеріали були передані позивачем відповідачу або іншим особам для будівництва саме будинку, належного відповідачу. Частина документів не відповідає вимогам до таких документів. Крім того, не відповідає вимогам закону визначення судом вартості товарів на момент розгляду справи судом. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржені рішення на припущеннях, що заборонено частиною 6 статтею 81 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, та залишити без змін рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувана цивільна справа із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року матеріали цивільної справи № 452/3304/16-ц надійшли до Верховного Суду та 15 серпня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.