Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 316/639/18
провадження № 61-14237св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді
Проніна С. Г., від 14 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Агєєва О. В., Соломахи Л. І.,
від 05 червня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 24 травня 2018 року цивільну справу № 316/639/18 передано за підсудністю на розгляд до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
Позовна заява мотивована тим, що в період з 13 травня 1997 року
до 16 жовтня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір`ю.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 вересня 2008 року у справі № 2-1362/08 з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини до досягнення дитиною повноліття починаючи з 20 серпня 2008 року.
Внаслідок невиконання відповідачем зазначеного рішення суду станом
на 18 квітня 2018 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в сумі 88 384, 52 грн.
14 вересня 2017 року відповідач придбав трикімнатну квартиру у місті Слов`янську Донецької області, що на її думку свідчить про те, що відповідач має гроші і навмисно не виконує свої аліментні зобов`язання.
Посилаючись на викладене, з урахуванням поданих уточнень, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2015 року по березень 2018 року в розмірі 620 364, 85 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області
від 14 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2015 року по день ухвалення рішення у сумі 10 853, 46 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахувавши розрахунок розміру заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № АСВП-26009553, наданий Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Слов`янський МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області), згідно якого ОСОБА_2 в порушення рішення Енергодарського міського суду Запорізької області, ухваленого 16 вересня 2008 року у справі № 2-1362/2008, аліменти на утримання свого сина
ОСОБА_3 сплачував не щомісяця та нерегулярно, дійшов висновку про наявність визначних статтею 196 Сімейного кодексу України (далі -
СК України) правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2015 року по день ухвалення рішення у розмірі 10 853, 46 грн.
Визначаючи розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню, судом першої інстанції враховано формулу, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц.
Надаючи оцінку заяві відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд виходив з того, що відповідно до
статті 20 СК України не передбачено застосування до вимог, що випливають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу, позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого
2019 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2015 року по серпень
2018 року станом на 05 червня 2019 року у сумі 50 861, 97 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову від 05 червня 2019 року та змінюючи розмір неустойки (пені), яка підлягала стягненню, колегія суддів використала формулу, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
В липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 316/639/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було порушено положення статей 78, 189, 197, 209, 210 ЦПК України.
Подаючи заяву про розгляд справи 28 січня 2019 року без її участі вона розрахувала, що зазначене засідання буде останнім та справу буде розглянуто на підставі доказів зібраних під час підготовчого засідання, оскільки строк розгляду справи по суті, передбачений статтею 210 ЦПК України сплинув.
Про судове засідання 14 лютого 2019 року вона належним чином повідомлена не була.
Вважала, що суд першої інстанції неправомірно 29 січня 2019 року направив запит до Слов`янського МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області та використав отриману відповідь, як доказ у справі. Висновки апеляційного суду про додержання судом першої інстанції порядку одержання та дослідження зазначеного доказу є помилковими.
Стверджує, що суми нарахування аліментів не відповідають розміру аліментних зобов`язань, визначених виконавчим документом, та розміру середньої заробітної плати по Донецькій області відповідно до даних Державної служби статистики України. Доводи її апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом були проігноровані.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, в якому відповідач, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано дійсний розмір заборгованості по сплаті аліментів та не досліджено наявності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, просив оскаржувані судові рішення по справі скасувати, а провадження по справі закрити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 вересня 2008 року Енергодарським міським судом Запорізької області було ухвалено рішенням у справі № 2-1362/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дитини, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини від усіх видів доходу ОСОБА_2, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 серпня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 вересня 2008 року набрало законної сили 27 вересня 2008 року.
На виконання зазначеного судового рішення 17 вересня 2008 року Енергодарським міським судом Запорізької області ОСОБА_1 було видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження.
28 березня 2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції
Братіщевою С. А. на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року через реєстрацію та проживання боржника з 09 лютого 2011 року за адресою: АДРЕСА_1, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за цим виконавчим листом, а його оригінал, згідно листа Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області № 27618 від 03 листопада 2015 року, було направлено за територіальністю до Відділу державної виконавчої служби Слов`янського районного управління юстиції.
20 квітня 2011 року на підставі виконавчого листа № 2-1362, виданого
17 вересня 2008 року Енергодарським міським судом Запорізької області, виконавче провадження № 26009553 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини було відкрито старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Шконда О. І.
11 вересня 2018 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 26009553.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 аліменти на утримання свого сина ОСОБА_3 сплачував не щомісяця та нерегулярно, зокрема у період із лютого 2015 року по серпень 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.