Постанова
Іменем України
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 442/4117/16
провадження № 61-4852св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О., від 14 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним, та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
В обґрунтування позову вказала, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року, укладеного між нею та її сином ОСОБА_3, вона є власником наступного майна: автонавантажувач "САМЕL" 2,5 т жовтого кольору; автонавантажувач 1,5 т КМ "РЕКС" жовтого кольору; циркулярний станок; швелер металевий довжиною 8 м в кількості 2 шт.; бетонні вироби (жолоб 25 см, в кількості 1 палета); пиломатеріали об`ємом 2 куб. м; труби металеві (діаметром 300, довжиною 6 м); балони металеві (в кількості 7 шт.), бочки металеві (13 шт.), каністра (об`ємом 1 000 л).
03 липня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області Баб`як Л. В. (далі - ВДВС Дрогобицького МРУЮ у Львівській області) при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 складено акт опису та накладено арешт на вказане майно.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року з вище переліченого майна знято арешт, однак відповідач відмовляється повернути його у добровільному порядку їй як власнику.
За таких обставин, позивач просила суд витребувати у ОСОБА_2 вказане майно та зобовʼязати її усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у складі судді Коваля Р. Г. від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено витребувати у ОСОБА_2 майно, яким вона заволоділа без відповідної правової підстави, а саме: автонавантажувач "CAMEL" 2.5 жовтого кольору; автонавантажувач 1.5 т КМ "РЕКС" жовтого кольору; циркулярний станок; швелер металевий довжиною 8 м в кількості 2-х шт.; бетонний виріб (жолоб 25 см, в кількості 1-палета); пиломатеріали об`ємом 2 куб. м; труби металеві (діаметром 300 довжиною 6 м); металеві балони в кількості 7 штук; бочки металеві в кількості 13 штук; каністри об`ємом 1 000 л, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1, як власнику, вище вказане майно.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження майном.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 551,20 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року у справі №442/5987/14-ц було задоволено позов ОСОБА_1, знято арешт зі спірного майна та встановлені обставини належності цього майна ОСОБА_1, а тому вона відповідно до статті 387 ЦК України, як власник цього майна, має право витребувати його від відповідача, як особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 січня 2019 рокузадоволено апеляційні скарги ОСОБА_2, скасовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2017 року, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження її права власності на спірне майно, яке в процесі виконавчого провадження було передане державним виконавцем на відповідальне зберігання ОСОБА_2, а відтак відсутні підстави для висновку про те, що остання є особою, яка заволоділа цим майном незаконно, а також підстави для застосування до спірних правовідносин статті 387 ЦК України.Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року у справі № 442/5987/14-ц було лише знято арешт зі спірного майна, однак суд не визнавав право власності на це майно за ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та його матірʼю ОСОБА_1, остання є власником спірного майна. Цей договір є чинним та ніким не оскаржувався. Разом із тим, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року у справі № 442/5987/14-ц встановлені преюдиційні обставини належності спірного майна саме ОСОБА_1 . За таких обставин суд апеляційної інстанції безпідставно поставив під сумнів її право як власника майна на його витребування.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 березня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року, укладеного в простій письмовій формі, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 наступне майно: автонавантажувач "САМЕL" 2,5 т жовтого кольору; автонавантажувач 1,5 т КМ "РЕКС" жовтого кольору; циркулярний станок; швелер металевий довжиною 8 м в кількості 2 шт.; бетонні вироби (жолоб 25 см, в кількості 1 палета); пиломатеріали об`ємом 2 куб. м; труби металеві (діаметром 300, довжиною 6 м); балони металеві (в кількості 7 шт.), бочки металеві (13 шт.), каністра (об`ємом 1 000 л) (а.с. 29 т 2).
03 липня 2014 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МРУЮ у Львівській області Баб`як Л. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 складено акт опису та накладено арешт на вказане майно (а.с. 9-11 т 1).
На виконання цього рішення вказане майно передано державним виконавцем на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року у справі № 442/5987/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ВДВС Дрогобицького МРУЮ у Львівській області про вилучення майна з-під арешту та знято арешт з вище переліченого майна (а.с. 6-7 т 1).
Відповідно до ухвали від 11 квітня 2018 року суд відмовив у розʼясненні цього судового рішення з тих підстав, що в межах цієї справи вимоги про визнання права на спірне майно не заявлялось та судом не розглядалось.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (частина третя пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.