УХВАЛА
05 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 826/7907/18
Провадження № 11-1181апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - КЕУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до КЕУ, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення внесення ОСОБА_1 до відповідного списку розподілу постійного житлового приміщення;
зобов`язати КЕУ передати до житлової Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погоджений Список розподілу постійного жилого приміщення та особову справу ОСОБА_1 для подальшого розгляду до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України;
зобов`язати КЕУ оформити облікову справу майора запасу ОСОБА_1 встановленим порядком, визначеним пунктом 2.6 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 10 січня 2012 року № 24, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України10 січня 2011 року за № 24/20337).
На підтвердження позовних вимог позивач послався на те, що він як учасник бойових дій з 10 вересня 1992 року перебуває на квартирному обліку житлової комісії гарнізону міста Києва. Відповідно до довідки від 05 вересня 1994 року № 107 позивач здав до фонду Міністерства оброни України двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі наказу від 29 червня 2001 року № 0215 заступник Міністра оборони України - Командувач військово-повітряних сил України звільнив ОСОБА_1 з військової служби за власним бажанням.
Листом від 10 лютого 2006 року № 757 повідомив, що позивач безпідставно перебуває на квартирному обліку як особа, яка має право на позачергове отримання житла, оскільки не відноситься до осіб, визначених пунктами 22, 37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, оскільки повинен перебувати на квартирному обліку у житлової комісії гарнізону міста Києва після звільнення з військової служби на підставі статті 40 Житлового кодексу, пункту 29 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.
Згідно із наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 житлова комісія КЕУ погодила ОСОБА_1 надання постійної двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Це рішення не було погоджено юридичним департаментом Міністерства оборони України.
Листом від 15 квітня 2018 року № 303/4/822 начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України повідомив про відсутність правових підстав щодо залишення ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині та забезпечення житлом за рахунок Міністерства оборони України після його звільнення з військової служби за власним бажанням.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 21 грудня 2018 року закрив провадження у справі. У своєму рішенні зазначив, що спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2019 року вказану ухвалу залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодився із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2019 рокувідкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ці судові рішення.
Цей же суд ухвалою від 30 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (дата набрання чинності 19 жовтня 2019 року; далі Закон № 142-IX).
Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України в редакції цього Закону справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України у редакції цього Закону Велика Палата Верховного Суду через постановлення ухвали повертає (передає) справу відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті), якщо дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, <…> про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, <…>, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.