Постанова
іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 201/4503/18
провадження № 51-5425км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650000725, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2018 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК визначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2018 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду 20 березня 2018 року приблизно об 11:30, ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна з магазину "Варус-9", яке належало ТОВ "Омега LTD", чим спричинив товариству матеріальну шкоду на суму 426,76 грн.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив і визначив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього певні обов`язки. Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року та вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2018 року постановив виконувати самостійно. У решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, апеляційний суд дійшовши висновку про те, що самостійному виконанню підлягають три вироки, тим самим погіршив становище засудженого та, при цьому рішення виклав у формі ухвали, а не вироку, як це передбачено КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 185 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, оскільки цей суд погіршивши становище засудженого виклав своє рішення у формі ухвали, а не у формі вироку, є безпідставними та не заслуговують на увагу, проте доводи про неправильне застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність, на думку суду, навпаки є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, у ст. 70 КК визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Згідно з ч. 1 цієї статті при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Також, за цими ж правилами призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК (ч. 4 ст.70 КК).
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів у випадку, якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Самостійне виконання вироків порушує приписи ч. 4 ст. 70 КК, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань. Зміст ст. 70 КК не передбачає самостійного виконання вироків.