|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 161/20825/18
провадження № 51-4883км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Піх Ю. Г.,
потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Василюка І. М. (у режимі відеоконференції),
захисника Таргонія В. О. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Таргонія В. О. та представника потерпілої адвоката Василюка І. М. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителяАДРЕСА_1 ), який має середню спеціальну освіту, безробітного, учасника АТО, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 400000 грн, вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 жовтня 2018 року, близько 9:30, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2, керуючись метою заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_3, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, здушив органи шиї останньої мотузкою, спричинивши за висновком судово-медичної експертизи від 29 листопада 2018 року № 548 тілесні ушкодження у вигляді горизонтально розміщеної, одинарної, замкненої, прижиттєвої странгуляційної борозни, ділянки осаднення шкіри лінійної форми із крововиливами навколо, зламу правого ріжка під`язикової кістки, крововиливів у м`які тканини шиї по ходу борозни, щитовидну залозу та в місці навколо зламу; дрібноточкові крововиливи в сполучнотканинні оболонки очей, обличчя і тіла, що є наслідком асфіксії. Зазначені тілесні ушкодження належать до тяжких, небезпечних для життя в момент спричинення та призвели до механічної асфіксії, в результаті чого настала смерть ОСОБА_3 .
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі представник потерпілої просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 червня 2019 рокущодо ОСОБА_2 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме приписів п. 1 ч. 1 ст. 66КК, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Посилається на те, що поведінка ОСОБА_2 не свідчить про його активне сприяння розкриттю злочину, а відтак судами безпідставно було враховано цю обставину, як пом`якшуючу його покарання.
Захисник Таргоній В. О. у касаційній скарзі просить скасувативирок Луцького міськрайонного суду Волинської області та ухвалу Волинського апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що у кримінальному провадженні допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що в ході судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з послідовними показаннями підзахисного він вживав алкогольні напої вже після вчинення кримінального правопорушення, чого суд не взяв до уваги під час ухвалення судового рішення. Крім того, зазначає, що дії ОСОБА_2 необхідно було кваліфікувати не за ч. 1 ст. 115, а за ст. 116 КК, оскільки потерпіла в ході конфлікту із засудженим висловила тяжку образу на його адресу, принизила його чоловічу гідність, розповіла подробиці зустрічі з іншим чоловіком, через що ОСОБА_2 перестав контролювати свої дії, а отямившись, побачив потерпілу задушеною. А також зазначає, що експертизи у справі проведено без його та ОСОБА_2 участі, що є порушенням права на захист.
У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілого захисник Таргоній В. О. вказав про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ретельно дослідили характеризуючі дані особи засудженого, обґрунтовано врахували пом`якшуючу покарання обставину.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілої та потерпіла підтримали касаційну скаргу представника потерпілої, заперечували щодо скасування судових рішень з мотивів, які вказала сторона захисту.
Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги захисника, заперечували щодо доводів представника потерпілої.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційних скарг та просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, потерпілої, її представника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи наведенні у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника і представника потерпілої не підлягають задоволенню у зв`язку з таким.
Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі, захисник заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як перевірки цих питань з урахуванням положень ст. 433 КПК до повноважень Верховного Суду законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, які досліджено та перевірено під час судового розгляду й оцінено відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_2 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній, не оспорюючи факту події злочину та її наслідків, стверджував, що заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання.
Дослідивши показання ОСОБА_2, суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні умисного вбивства. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ; фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 11 жовтня 2018 року, огляду трупа від 11 жовтня 2018 року із доданими до нього фототаблицями, проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2018 року; досліджених у ході судового розгляду висновків експертиз, зокрема, судово-медичної від 29 листопада 2018 року № 548 про характер тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої, судово-психіатричної від 21 листопада 2018 року № 315, висновків експертиз від 2 листопада 2018 року № 23 та від 29 жовтня 2018 року № 24, від 6 грудня 2018 року № 69, від 13 листопада 2018 року № 476 та від 23 листопада 2018 року № 29; протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 29 листопада 2018 року, зміст яких докладно відображено у вироку.