Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 754/16524/17
провадження № 61-12454св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року, ухвалене в складі судді
Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. П., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Свої вимоги мотивувала тим, що квартира АДРЕСА_1, в якій вона проживала, стала об`єктом шахрайських дій з боку осіб, які у подальшому незаконно заволоділи нею. Рішенням Мінського районного суду міста Києва від 31 серпня 2000 року було задоволено її позов до ОСОБА_4 і визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири. При виконанні вказаного рішення суду, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві) неправомірно передав квартиру ОСОБА_4 за 51 912 грн, що оформлено Актом передачі квартири стягувачеві, не реалізованої з прилюдних торгів. Вважала, що незважаючи на судове рішення, ОСОБА_4 свідомо, повторно заволодів цією ж квартирою, яку продав ОСОБА_2 . Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року визнано протиправним та скасовано акт передачі квартири стягувачеві, не реалізованої з прилюдних торгів.
Стверджує, що спірна квартира є її власністю, однак користуватися своїм майном вона не має можливості, оскільки квартира перебуває у власності ОСОБА_2, яка є недобросовісним набувачем. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично чинять їй перешкоди у користуванні власністю.
З урахуванням викладеного, просила суд витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів належності їй на праві власності спірної квартири.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року - без змін
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру було видано ОСОБА_4 на підставі рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 30 жовтня 2002 року, та вказане свідоцтво ніким не скасовано, а отже вважав, що майно не вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею, і остання не має права витребовувати його у набувача
ОСОБА_2 в порядку статті 388 ЦК України. При цьому суд, відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було правомірно подано віндикаційний позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня
2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Вказує, що суди необґрунтовано вважали, що вона не була власником спірної квартири, адже це спростовується рядом судових рішень, копії яких вона надала. При цьому посилалась на рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права власності як на одну із підстав, що підтверджують її право на спірну квартиру, оцінку якому не надано судами попередніх інстанцій.
Також зазначає, що відповідачі та треті особи у встановлений законом спосіб відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень не подали.
Суди не врахували, що спірна квартира є не державною, а кооперативною, яку одержала її мати ОСОБА_6 та за яку в повному обсязі сплачено пайовий внесок.
Крім того вважає, що суддя Лісовська О. не могла повторно брати участь в розгляді справи оскільки вирішувала питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Зміст та підстави рішення Деснянського районного суду м. Києва
від 30 жовтня 2002 року судами не перевірялись. Також суди попередніх інстанцій не врахували постанову Окружного адміністративного суду
м. Києва від 22 лютого 2012 року.
Стверджує, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем, оскільки знала, що в спірній квартирі зареєстрована вона із матір`ю та неповнолітня дитина.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_2, від імені якої діє представник - адвокат Пізняхівський Ф. М., подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
07 лютого 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 754/16524/17 передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Печерської районної ради депутатів трудящих від 14 вересня 1970 року № 478 "Про затвердження пропозиції правління житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець 6" про надання житлової площі членам вищезгаданого кооперативу" громадянці ОСОБА_6 надано, на родину з двох осіб окрему двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу, укладеного 28 серпня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрованого президентом Київської товарної біржі, ОСОБА_4 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ватутінського районного суду м. Києва від 03 липня 1997 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, придбану за договором купівлі-продажу від 28 серпня 1995 року
ОСОБА_4 , заборонено здійснювати дії, пов`язані з її відчуженням.
Рішенням Мінського районного суду м. Києва від 31 серпня 2000 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано договір купівлі-продажу
від 25 серпня 1995 року квартири АДРЕСА_1 (зареєстрований на Київській універсальній біржі) недійсним. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в частині вимоги про виселення залишено без задоволення, а в частині стягнення коштів задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 43 765,92 грн.
Згідно акту передачі квартири стягувачу, не реалізованої з прилюдних торгів від 01 лютого 2002 року, складеного державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Шило С. М., затвердженого начальником ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві 07 лютого 2002 року, квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат, жилою площею 33,2 кв. м, загальною
площею 51,1 кв. м передано у власність ОСОБА_4 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2002 року скасовано арешт, накладений ухвалою Ватутінського районного суду
м. Києва від 03 червня 1997 року на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2002 року в справі № 2-4137/2002 скаргу ОСОБА_4 задоволено, скасовано постанову державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Лазарук О. В. від 26 вересня 2002 року про відмову в оформленні права власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно акту передачі квартири стягувачу нереалізованої з прилюдних торгів. Зобов`язано П`ятнадцяту Київську державну нотаріальну контору оформити право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .
17 січня 2003 року державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Лазарук О. В. видано ОСОБА_4 Свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Зазначене свідоцтво видано на підставі акту державного виконавця, затвердженого начальником ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва
від 07 лютого 2002 року та рішення Деснянського районного суду м. Києва в справі № 2-4137/2002.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2002 року (справа № 2-4137/2002) не скасоване, і є чинним.
Згідно договору купівлі-продажу від 26 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1872д, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 спірну квартиру.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2006 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, відділ ГІРФО Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - РУ ГУ МВС України в м. Києві) про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру та виселення залишено без розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого
2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року, задоволено частково позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 та визнано протиправним і скасовано акт передачі квартири стягувачеві, не реалізованої з прилюдних торгів, від 01 лютого 2002 року, затверджений начальником ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві 07 лютого 2002 року, яким квартира АДРЕСА_1, була передана у власність ОСОБА_4 .
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, - апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 19 жовтня 2010 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 . Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні вказаною квартирою шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Позбавлено ОСОБА_5 та
ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 .
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного Управління Державної міграційної служби у місті Києві про визнання займу недійсним або нікчемним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним або нікчемним та його скасування, визнання нікчемним та скасування договору купівлі-продажу квартири, усунення перешкод у користуванні квартирою, позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації відмовлено.