Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/5771/17
провадження № 61-41975св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - житлово-будівельний кооператив "Ізумруд-3" Дарницького району міста Києва
представники відповідача: Полюхович Андрій Дмитрович, Пушак Людмила Василівна, Комаренко Сергій Володимирович, Панченко Наталія Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Яровенко Н. О. від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Стрижеуса А. М. від 24 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Ізумруд-3" Дарницького району міста Києва (далі - ЖБК "Ізумруд-3") про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що наказом ЖБК "Ізумруд" № 14 від 03 вересня 2012 року вона була зарахована за сумісництвом на посаду бухгалтера, а наказом № 17/11 від 17 листопада 2016 року звільнена із займаної посади за власним бажанням. Зазначала, що станом на день звільнення відповідач мав перед нею заборгованість із виплати заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки, у зв`язку із чим 28 листопада 2016 року вона зверталася до голови правління ЖБК "Ізумруд-3" із листом, у якому просила надіслати їй копію наказу про звільнення та провести розрахунок з урахуванням компенсації за невикористані відпустки, проте відповідач проігнорував її вимоги.
Посилаючись на те, що 16 квітня 2017 року відповідач частково погасив заборгованість із заробітної плати в розмірі 3 819 грн, а також зазначаючи, що діями відповідача їй завдана моральна шкода, як полягає в душевних стражданнях та хвилюваннях, втраті нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з останнього на свою користь заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 1 484,31 грн, 12 294,90 грн заборгованості із виплати компенсації за невикористані відпустки, у тому числі за додаткові відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 47 164,26 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Ізумруд-3" на користь ОСОБА_1 1 484,31 грн заборгованості із заробітної плати, 47 164,26 грн середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні та 3 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено права позивача, які пов`язані із несвоєчасною виплатою заробітної плати та затримкою проведення розрахунку при звільненні. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості із виплати компенсації за невикористані відпустки за період з 01 вересня 2014 року по 17 листопада 2016 року та додаткові відпустки за період з вересня 2012 року по 17 листопада 2016 року, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ЖБК "Ізумрудний-3" задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року змінено, зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 47 164,26 грн до 1 484,31 грн та зменшено суму в рахунок відшкодування моральної шкоди з 3 000 грн до 300 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції враховуючи, що вимоги позивача щодо розміру належних їй при звільненні сум задоволено частково, а саме із заявленої суми у розмірі 13 779,21 грн (заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористані відпустки) стягнуто 1 484,31 грн, дійшов висновку про наявність підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні до 1 484,31 грн, а також зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 300 грн.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у виплаті компенсації за невикористані відпустки за період з 01 вересня 2014 року по 17 грудня 2016 року та додаткові відпустки в період з вересня 2012 року по 14 грудня 2016 року, та постанову апеляційного суду в частині зміни рішення суду першої інстанції і зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та відшкодування моральної шкоди, і направити справу на новий розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості із виплати компенсації за невикористані відпустки, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність цих вимог, не врахувавши та не надавши належної оцінки наданим нею доказам. При цьому, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позов в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задоволено в повному обсязі у розмірі 1 484,31 грн. Також позивач не погоджується із зменшенням розміру моральної шкоди.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
До Верховного Суду надійшов відзив ЖБК "Ізумрудний-3" на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги в повному обсязі, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 755/5771/17 з Дніпровського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера ЖБК "Ізумруд-3" відповідно до наказу № 14 від 03 вересня 2012 року.
Наказом № 17/11 від 17 листопада 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року, останню звільнено з займаної посади за власним бажанням.
28 листопада 2016 року ОСОБА_1 зверталася до голови та членів правління ЖБК "Ізумруд-3" з листом-вимогою про виплату заборгованості в сумі 14 911,25 грн протягом семи календарних днів. В листі позивач просила направити на її адресу наказ про звільнення її з роботи та надіслати на ознайомлення та підпис опис переданих нею документів.
Крім того, позивач зверталася на ім`я голови правління ЖБК "Ізумруд-3" із запитом про направлення на її адресу копії наказу про прийняття її на роботу бухгалтера ЖБК "Ізумруд-3", копії наказу про звільнення з роботи та довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за жовтень-листопад 2016 року.
Обґрунтовуючи уточнений позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що 16 квітня 2017 року відповідач частково погасив заборгованість із заробітної плати в розмірі 3 819 грн, а тому просила стягнути з останнього на свою користь заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 1 484,31 грн; 6 859,26 грн заборгованості із виплати компенсації за невикористані відпустки; 5 435,64 грн заборгованості із виплати компенсації за додаткову відпустку, всього - 13 779,21 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 47 164,26 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.