Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 450/596/18
провадження № 61-16412св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Любомир Зіновійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2019 року в складі судді: Кукси Д. А., та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року в складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим будинком та виселення.
Первісний позов обґрунтований тим, що 07 лютого 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від імені та за дорученням якої діяв ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Віблим Л.З. На момент укладення договору купівлі-продажу в будинку за адресою АДРЕСА_2, зареєстровані та проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10 лютого 2018 року представник позивача ОСОБА_4 разом з продавцем ОСОБА_3 прибули до придбаного будинку, з метою передачі майна та вступу в володіння будинком, а також попередження зареєстрованої, за вказаною адресою особи ОСОБА_2 про зміну власника будинку та проханням про її зняття з реєстрації місця проживання і звільнення займаного нею приміщення. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було проведено огляд прибудинкової території, підвалу, гаража та першого поверху будинку. Другий поверх ОСОБА_2 оглянути не дала та після повідомлення їй (усного та письмового) про необхідність виселення та вимоги про зняття з місця реєстрації проживання, вигнала ОСОБА_4 з будинку. В подальшому було направлено письмову вимогу щодо зняття з місця реєстрації, яку ОСОБА_2 отримала 14 лютого 2018 року. ОСОБА_2 відмовляється звільнити приміщення будинку.
ОСОБА_1 просила:
усунути перешкоди у користуванні будинком за адресою АДРЕСА_2, шляхом визнання ОСОБА_2, такою, що втратила право користування зазначеним житловим будинком;
виселити ОСОБА_2 з будинку за адресою АДРЕСА_2 .
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Л. З., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12 січня 1973 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу і до реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5, вони продовжували проживати однією сім`єю. За час перебування у шлюбі, вони спільними зусиллями та коштами провели будівництво будинку АДРЕСА_2, а за час перебування у фактичних шлюбних відносинах, провели реконструкцію спірного будинку. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у 2009 році, неодноразово намагався виселити ОСОБА_2 з будинку, що підтверджується судовими рішеннями. 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 отримала вимогу про виселення та зняття з реєстрації з будинку, у зв`язку із зміною власника житлового будинку. В подальшому їй стало відомо, що 07 лютого 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_2, за ціною 1 740 220 грн, та договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованою під будинком за ціною 334 778 грн. Укладені договори купівлі-продажу, вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовленими такими правочинами, оскільки дійсна їх мета укладення є виселення та зняття з реєстрації за вказаною адресою колишньої дружини ОСОБА_3, яка продовжує проживати у будинку.
Оспорювані правочини, відповідно до вимог статті 234 ЦК України, є фіктивним з наступних підстав: обумовлена у договорі вартість житлового будинку, є умисно заниженою та не відповідає ринковій вартості вказаного майна; ОСОБА_1 не передавала плату за майно ОСОБА_3, оскільки не володіла необхідною сумою грошей; ОСОБА_1 є сусідкою дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 продовжує виконувати обов`язки власника будинку, утримує вказаний будинок, не звільнивши його від власних речей та вселив на теперішній час у житловий будинок орендарів. Таким чином, фактично уклавши договір купівлі-продажу, ще у лютому ОСОБА_1 так і не вступила у володіння будинком; не переоформила на своє ім`я особові рахунки по утриманні комунальних послуг, а тому насправді не мала наміру отримати будинок у власність.
ОСОБА_2 просила визнати недійсним:
договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 від 07 лютого 2018 року;
договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 лютого 2018 року, кадастровий № 4623610100:02:002:0359 за адресою АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року цивільну справу № 450/2796/18 та цивільну справу № 450/596/18 об`єднано в одне провадження та присвоєно справі № 450/596/18.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_2, шляхом виселення ОСОБА_2 із житлового будинку, АДРЕСА_2, без надання іншого житлового приміщення та визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком, АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 фактично проживає у спірному будинку. ОСОБА_2 не перебуває у родинних відносинах із власником житлового будинку, не є членом її сім`ї. Сторонами суду не представлено та судом не здобуто доказів того, що існує правова підстава для проживання ОСОБА_2 у спірному будинку. ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 . Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. ОСОБА_1 вправі усунути порушення свого права власності, яке пов`язане із позбавленням можливості володіння житловим будинком, шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Суд першої інстанції при відмові в задоволенні позову про визнання правочинів недійсними вважав, що позивачем ОСОБА_2 не надано належних доказів про порушення її прав, у зв`язку із укладенням 07 лютого 2018 року оспорюваних договорів купівлі продажу. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, які мали довести умисел сторін правочину на укладання фіктивного правочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яцишина І. В. залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах: від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16. ОСОБА_2 не перебуває у родинних відносинах із ОСОБА_1, власником житлового будинку, не є членом її сім`ї. ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 . Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про підставність задоволення позову про усунення перешкод ОСОБА_1 у користувані будинком шляхом виселення ОСОБА_2 без наданні іншого житлового приміщення та визнання її такою, що втратила право користування житловим будинком.Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив, що факти, на які посилається ОСОБА_2, не свідчать про те, що договори купівлі-продажу були фіктивними та укладалися без наміру створити правові наслідки, а відтак, зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заявлених позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилалася на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12 січня 1973 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, вони продовжували проживати однією сім`єю та вели спільне господарство. Однак, маючи намір позбавити ОСОБА_2 права власності на вказаний житловий будинок, ОСОБА_3 уклав фіктивний договір, для того, щоб позбавити ОСОБА_2 будь якого житла для подальшого проживання. Попереднім власником вказаного житлового будинку був колишній чоловік ОСОБА_3, якому належав будинок.
Вказує, що при прийняті рішення судом апеляційної інстанції було взято до уваги рішення суду по іншій справі, яке не вступило в законну силу та яке на даний час оскаржується ОСОБА_2, оскільки подано до суду позов про визнання права спільної сумісної власності на будинок з якого її відповідно до рішення по вказаній справі виселено. Суд приймаючи рішення в апеляційній інстанції по цій справі, яка стосується лише права проживання у вказаному будинку і ніяким чином не досліджуючи права ОСОБА_2 на частку у спірному будинку, не лише взяв до уваги рішення іншого суду, щодо права власності на даний будинок, яке не вступило в законну силу, але і мотивував рішення, дав йому оцінку та фактично підтвердив законність рішення першої інстанції, яке не вступило в законну силу і тим самим, явно вийшов за межі апеляційної скарги, фактично створив преюдиційне рішення, яке може вплинути на рішення апеляційного суду по іншій справі за фактом встановлення права власності на спірний будинок, розгляд якої на даний час триває.
Звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції розгляд справи відбувався за відсутності ОСОБА_2 та її представника. За три дні до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, уклала угоду з адвокатом на представлення її інтересів в суді апеляційної інстанції. Представником одразу було скеровано клопотання в суд апеляційної інстанції про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та перенесення розгляду, оскільки з матеріалами справи представник ознайомлений не був. Крім того, ОСОБА_2 перебувала на той час в лікарні і самостійно також не мала можливості приймати участь у судовому засіданні, про що також було повідомлено суд апеляційної інстанції, шляхом направлення клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із хворобою з додатком випискою з амбулаторної картки. Незважаючи на наявність двох клопотань, від представника та ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи, судом апеляційної інстанції було прийнято рішення проведення розгляду справи без її участі.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.