Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 367/4844/16-ц
провадження № 61-15177св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Ірпінська міська рада Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Вербової І. М., Поліщук Н. В., від 11 липня 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради Київської області про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним та визнання незаконним рішення ради.
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0, 0360 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:088:0161, та раніше була виділена її батькам у тимчасове користування згідно рішення Ірпінського міськвиконкому № 158/1 від 25 червня 1996 року, а саме
1 335 кв. м у тимчасове користування, а 1000 кв. м у постійне користування, загальна площа земельної ділянки становить 2 335 кв. м.
Зазначена земельна ділянка прилягає до домоволодіння АДРЕСА_1, а будинок за цією ж адресою належить її батьками.
Саме за рахунок цієї земельної ділянки і за згодою батьків вона отримала у власність шляхом приватизації земельну ділянку кадастровий
номер 3210900000:01:088:0161.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0, 0581 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з яких 0, 0221 га їй виділено незаконно, оскільки надавались раніше у тимчасове користування її батькам, а на теперішній час знаходяться у власності позивача.
Стверджувала, що в оспорюваному державному акті на земельну, виданому на ім`я ОСОБА_2, розташування земельних ділянок наданих у власність відповідача не відповідає плану цієї ж земельної ділянки погодженому відділами архітектури та земельних ресурсів.
ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку розміром 360 кв. м, саме за рахунок ділянки батьків, а не за рахунок земельної ділянки, яка надавалась їй у користування, оскільки спірна земельна ділянка виділялась у користування ОСОБА_2 за рахунок земель Бучанського лісгоспу пізніше.
Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий 23 квітня 2001 року
ОСОБА_2 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1226; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №82/7 від 27 березня 2001 року в частині затвердження технічної документації по складанню державного акту та передачі у власність спірної земельної ділянки
ОСОБА_2 ; визнати незаконною приватизацію земельної ділянки площею 0, 0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області, у складі судді
Саранюк Л. П., від 17 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що згідно рішення Ірпінської міської ради № 158/1 від 25 червня 1996 року за батьками позивача ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 було закріплено земельну ділянку умовної площі без зазначення її конфігурації та меж, що не доводить факту одержання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, яка у 1996 році була передана у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Судом враховано, що рішенням Ірпінської міської ради № 2980-43 VI
від 15 березня 2003 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 360 кв. м за рахунок земель запасу міста, а не за рахунок земель наданих у користування її батькам. Докази передачі ОСОБА_2 у власність частини проїзду загального користування та докази існування такого проїзду станом на 2001 рік суду не надані.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 11 липня 2019 року, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, який повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам надав належну оцінку. Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 17 квітня 2019 року відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня
2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 367/4844/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, а саме, тим, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового розгляду.
У визначений судом строк учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0, 0360 га та 0, 0221 га, розташованих за адресою:
АДРЕСА_2 , цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 76/10
від 27 березня 1990 року було виділено із земель Держземфонду
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку прощею 600 кв. м, розташовану за адресою АДРЕСА_2 .
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів №274/1
від 27 жовтня 1992 року внесено зміни до рішення виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 76/10 від 27 березня 1990 відповідно до яких було виділено земельну ділянку площею 600 кв. м із земель Держземфонду ОСОБА_7 та ОСОБА_2 для будівництва індивідуального двоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 177/6
від 23.08.1994 року виділено гр. ОСОБА_2, ОСОБА_7 із земель Держземфонду до раніше виділеної земельної ділянки земельну ділянку площею 131 кв. м.
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 209/1
від 27 вересня 1994 року внесено зміни до рішень виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 274/1 від 27 жовтня 1992 року та № 177/6 від 23 серпня 1994 року відповідно до яких було виділено земельну ділянку площею 731 кв. м із земель Держземфонду ОСОБА_7 та ОСОБА_2, для будівництва індивідуального двоквартирного житлового будинку, закріпити в користування власнику кожної квартири земельні ділянки площею
365,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 177/3
від 27 травня 1997 року враховуючи позитивний висновок Бучанського лісгоспу було вирішено: закріпити за громадянкою ОСОБА_2 земельну ділянку площею 231 кв. м в користування в АДРЕСА_2, загальна площа земельної ділянки становитиме 596, 5 кв. м.
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів № 443
від 23 грудня 1997 року було вирішено передати безкоштовно в приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 05965 га за адресою:
АДРЕСА_2 .
На підставі зазначеного рішення було підготовлено технічну документацію, також було підписано та погоджено зовнішні межі земельної ділянки із усіма сусідами.
Відповідно до акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 16 липня 1999 року який було підписано суміжними землекористувачами ОСОБА_8, ОСОБА_7 . ОСОБА_9, а також батьками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено.
Відповідно до плану встановлення меж а також таблиці точок, ліній і дирекційних кутів спірна земельна ділянка має 5 межових точок, які відповідно до акту про передачу на зберігання встановлення межових знаків були встановлені на місцевості та передані ОСОБА_2 на зберігання.
Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 82/7 від 27 березня 2001 року було вирішено: затвердити технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю. Передати безкоштовно в приватну власність земельні ділянки та видати державний акт та зареєструвати його в книзі записів. Землевпорядній службі внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.
23 квітня 2001 року ОСОБА_2 було отримано державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права