Постанова
Іменем України
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 192/3222/16-ц
провадження № 61-46997св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське",
третя особа- Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Щербини Н. О. від 22 січня 2018 року, додаткове рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 18 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське" (далі - СТОВ "Дзержинівське"), третя особа - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку.
В обґрунтування позову вказав, що після смерті матері, в процесі оформлення спадкових прав на земельну ділянку площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, нотаріус повідомив йому, що свідоцтво про право на спадщину віддала директору СТОВ "Дзержинівське" ОСОБА_2 . Після його звернення до ОСОБА_2 , останній віддав йому вказане свідоцтво, договір оренди земельної ділянки та акт прийому-передачі цієї ділянки.
Згідно із вказаним договором 14 липня 2016 року від його імені, іншою не уповноваженою на те особою та СТОВ "Дзержинівське" було укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.
Зазначений договір суперечить вимогам закону і підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, а спірна земельна ділянка - поверненню йому як власнику.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 14 липня 2016 року № 78, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Дзержинівське".
Зобов`язано СТОВ "Дзержинівське" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,59 га, кадастровий номер 1225083000:02:005:0296, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.
Додатковим рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір оренди землі, а відтак цей правочин укладений за відсутності його волевиявлення, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, СТОВ "Дзержинівське" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення частини другої статті 113 ЦПК України відмовили відповідачу у призначенні повторної почеркознавчої експертизи та безпідставно узяли до уваги висновок експерта від 14 серпня 2017 року, який на переконання відповідача є недопустимим доказом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 липня 2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,59 га, кадастровий номер 1225083000:02:005:0296, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.
Цією земельною ділянкою користується СТОВ "Дзержинівське" на підставі договору оренди землі № 78 від 14 липня 2016 року.
Висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2608-17 від 14 серпня 2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" договору оренди землі № 78 від 14 липня 2016 року, укладеному між ним та СТОВ "Дзержинівське", виконані не цією особою, а іншою особою, з наслідуванням справжнього його підпису (а.с. 96-102).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.