ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №815/5826/16
адміністративні провадження №№К/9901/29603/18, К/9901/29606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Військової частини А0456, Військової частини А2238, Військової частини А3519, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Військової частини А2238 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Бутенко А.В. (головуючий), Кравченко М.М., Свиди Л.І. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Джабурія О.В. (головуючий), Вербицької Н.В., Крусяна А.В.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Військової частини А0456, Військової частини А2238, Військової частини А3519, третя особа: Державна казначейська служба України, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1.1. Визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо прийняття обов`язкового рішення про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яке підлягало видачі за весь час вимушеного прогулу, в якому позивач перебував з 08.10.2009 року по 20.05.2015 року включно в результаті незаконного звільнення з військової служби в 2009 році.
1.2. Визнати протиправними бездіяльність та скасувати рішення Командуючого Військово-Морськими Силами ЗС України від 22.10.2016 та від 31.10.2016 про відмову позивачу в перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, нарахування та виплата якої була проведена в серпні 2016 року та за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014 по 20.05.2015 включно.
1.3. Зобов`язати Міністра оборони України порядком, визначеним діючим законодавством України прийняти рішення:
1.3.1. на виконання п. 15 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по адміністративній справі №2а-6803/09/1570 про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в період з 30.10.2002 по 08.10.2009 включно та оформити це рішення належним службовим документом;
1.3.2. про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за весь час вимушеного прогулу з 08.10.2009 року по 20.05.2015 року включно та оформити належним службовим документом.
1.4. Зобов`язати військові частини А0456 та А2238:
1.4.1. зробити перерахунок нарахування грошової компенсації вартості за неотримане позивачу речове майно за період з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно за закупівельними цінами на предмети речового майна, яке діяло в ЗС України в серпні 2016 року;
1.4.2. нарахувати та виплатити позивачу різницю коштів, отриману за результатами перерахунку грошової компенсації, попередньо перевіривши їх індексацію;
1.4.3. виплатити позивачу в повному обсязі грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошової компенсації за речове майно розрахованої за цінами 2016 року.
1.5. Зобов`язати військові частини А0456 та А3519:
1.5.1. нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, за період з 25.07.2014 по 19.05.2015 включно;
1.5.2. виплатити позивачу в повному обсязі грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, який буде утриманий з даної грошової компенсації за речове майно;
1.5.3. стягнути з Міністра оборони України на користь позивача на відшкодування заподіяної йому протиправною бездіяльністю Міністра оборони України та протиправною бездіяльністю Командуючого Військово-Морськими Силами ЗС України моральної шкоди в розмірі 500 (п`ятсот) тисяч гривень.
2. Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України № 666 (по особовому складу) від 17 серпня 2009 року про звільнення капітана 1 рангу ОСОБА_1 заступника командира району-начальника відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з військової служби у запас за віком (п. "в" ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"); поновлено капітана 1 рангу ОСОБА_1 з 08 жовтня 2009 року на військовій службі на посаді, зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому грошові кошти як компенсацію за речове майно з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року.
4. Наказом Міністра оборони України № 150 (по особовому складу) від 05.03.2015, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014, скасовано, зокрема, наказ Міністра оборони України від 17.08.2009 № 666 про звільнення з військової служби у запас за п. "в" (за віком) ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" капітана 1 рангу ОСОБА_1, поновлено позивача на військовій службі з 08.10.2009 та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
5. Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 88 (по стройовій частині) від 14.05.2015 позивача з 14.05.2015 зараховано до списків Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та поставлено на всі види забезпечення при військовій частині А2238 та фінансове забезпечення військової частини А 3519.
6. Згідно з наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 93 (по стройовій частині) від 21.05.2015 позивач вважався таким, що 20.05.2015 прийняв справи та посаду та приступив до виконання обов`язків.
7. Наказом Міністра оборони України № 428 (по особовому складу) від 13.05.2016 відповідно до ч. 7 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті капітана І рангу ОСОБА_1, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за п. "б" (за станом здоров`я) (п. 3 наказу).
8. Наказом Командування Військово-морських сил Збройних сил України від 14.11.2016 №230, позивача виключено зі списків особового складу Командування Військово-морських сил Збройних сил України та знято з усіх видів забезпечення.
9. Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю Міністра оборони України щодо прийняття обов`язкового рішення про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період вимушеного прогулу з 08.10.2009 по 20.05.2015, бездіяльністю Командуючого Військово-Морськими Силами ЗС України та відмовами в перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, нарахування та виплата якої була проведена в серпні 2016 та за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014 по 20.05.2015, викладеними в рішеннях від 22.10.2016 та від 31.10.2016, звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12 травня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.
10.1. Зобов`язав в/ч А 2238 здійснити перерахунок та виплатити різницю грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 речове майно за період з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно за закупівельними цінами на предмети речового майна, які діяли в ЗС України в серпні 2016 року.
10.2. Зобов`язав в/ч А 3519 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, за період з 26.07.2014 по 19.05.2015 включно.
10.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання бездіяльності Міністра оборони України щодо неприйняття рішення про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період вимушеного прогулу протиправною, оскільки саме наказ Міністра оборони України є підставою для видання відповідного наказу командиром військової частини, в якій поновлюється на військовій службі незаконно звільнений військовослужбовець, нарахування та проведення всіх виплат, передбачених чинним законодавством у зв`язку з поновленням на військовій службі. При цьому, оскільки саме військові частини А2238 та А 3519 повинні були нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості за речове майно, визначене чинним законодавством, при звільненні з військової служби, а тому у Командуючого Військово-Морськими Силами ЗС України були відсутні підстави для здійснення таких виплат. Також суди прийшли до висновку, що розрахунок із позивачем по матеріальному забезпеченню на день виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України мали провести з урахуванням всього періоду вимушеного прогулу позивача, проте станом на 14.11.2016 (день виключення позивача зі списків особового складу командування ВМС ЗС України) позивачу протиправно не було виплачено матеріальне забезпечення за 10 місяців безперервної військової служби з 26.07.2014 по 19.05.2015. Суди прийшли до висновку, що військовими частами порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно, а тому позовні вимоги про зобов`язання в/ч А 2238 здійснити перерахунок та виплатити різницю грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно за закупівельними цінами на предмети речового майна, які діяли в ЗС України в серпні 2016 року та зобов`язання в/ч А 3519 нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, за період з 26.07.2014 по 19.05.2015 включно, належить задовольнити.
IV. Касаційне оскарження
12. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про:
13.1. Визнання протиправною бездіяльності Міністра оборони України щодо прийняття обов`язкового рішення про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яке підлягало видачі за весь час вимушеного прогулу, в якому позивач перебував з 08.10.2009 по 20.05.2015 включно в результаті незаконного звільнення з військової служби в 2009 році.
13.2. Зобов`язання Міністра оборони України порядком, визначеним діючим законодавством України прийняти рішення: на виконання п. 15 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по адміністративній справі №2а-6803/09/1570 про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в період з 30.10.2002 по 08.10.2009 включно та оформити це рішення належним службовим документом; про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за весь час вимушеного прогулу з 08.10.2009 по 20.05.2015 включно та оформити належним службовим документом.
13.3. Визнання протиправними та скасування рішення Командуючого Військово-Морськими Силами ЗС України від 22.10.2016 та від 31.10.2016 про відмову позивачу в перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, нарахування та виплата якої була проведена в серпні 2016 року за закупівельними цінами на предмети речового майна, які фактично не діяли в ЗС України станом на серпень 2016 року та у виплаті йому грошової компенсації за речове майно за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014 по 20.05.2015 включно.
13.4. Стягнення з Міністра оборони України на користь позивача на відшкодування заподіяної йому протиправною бездіяльністю Міністра оборони України та протиправною бездіяльністю Командуючого Військово-Морськими Силами ЗС України від 22.10.2016 моральної шкоди в розмірі 500 (п`ятсот) тисяч гривень.
13.5. Зобов`язання військових частин А0456 та А2238 при нарахуванні та виплаті позивачу різниці коштів, отриманих за результатами перерахунку грошової компенсації, провести їх індексацію; виплатити позивачу в повному обсязі грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно за період з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно, розрахованої за цінами 2016 року.
13.6. Зобов`язання військові частини А0456 та А3519 виплатити позивачу в повному обсязі грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, який буде утримано з грошової компенсації за неотримане ним речове майно за час вимушеного прогулу з 26.07.2014 по 19.05.2015
13.7. Прийняти за даними позовними вимогами нову постанову, якою задовольнити зазначені позовні вимоги.
14. Свої вимоги позивач мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не застосували відносно Міністра оборони України, як посадової особи, норму матеріального права, згідно з якою Міністр оборони України зобов`язаний був прийняти рішення про виплату йому грошового та матеріального забезпечення (грошової компенсації за неотримане ним речове майно) за час вимушеного прогулу за період з 08.10.2009 по 20.05.2014 включно, які недоотримані ним внаслідок незаконного звільнення, оскільки тільки Міністр оборони України мав виключне право на це. Правовим наслідком протиправної бездіяльності Міністра оборони України є протиправне рішення Командувача ВМС ЗС України про виключення його зі списків особового складу Командування ВМС ЗС України та зняття з усіх видів забезпечення, оформлене наказом Командування ВМС ЗС України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 без виплати позивачу, як військовослужбовцю, грошової компенсації за недоотримане речове майно за час вимушеного прогулу. Крім того, скаржник зазначає, що знаходження його на речовому забезпеченні у період з 18.05.2015 по 14.11.2016 включно у військових частинах А2238 та А3519 не звільняє Командувача ВМС ЗС України, як командира в/ч А0456, від прав та обов`язків стосовно нього. Позивач також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглядали його позовну вимогу про стягнення на його користь грошових коштів на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
15. Крім того, у своїй касаційній скарзі Військова частина А2238, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення винесені при неправильній правовій оцінці обставин справи та з порушенням судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання в/ч А 2238 здійснити перерахунок та виплатити різницю грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 речове майно за період з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно за закупівельними цінами на предмети речового майна, які діяли в ЗС України в серпні 2016 року та винести у цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги залишити без задоволення.
16. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання в/ч А 2238 здійснити перерахунок та виплатити різницю грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 речове майно за період з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно за закупівельними цінами на предмети речового майна, які діяли в ЗС України в серпні 2016 року безпідставно застосовано норми Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, оскільки вказаний Порядок передбачає лише два випадки, коли виплачується грошова компенсація, а саме у разі звільнення з військової служби та у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Разом з тим, підставою для проведення військовою частиною А2238 виплати позивачу грошової компенсації було розпорядження Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 01.08.2016 №177, а метою - виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570. Також, скаржник зазначає, що відповідно до вимог Порядку виплата компенсації проводиться на підставі наказу командира за місцем служби, у той час як позивачу відповідні кошти були виплачені на підставі розпорядження Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 01.08.2016 № 177 виключно з метою виконання судового рішення, а не у зв`язку зі звільненням позивача з військової служби. Також скаржник зауважує, що зазначена виплата здійснена ОСОБА_1 військовою частиною А2238, яка не була місцем служби зазначеного військовослужбовця.
17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу Військової частини А2238 вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині, що оскаржується військовою частиною - без змін.
18. Військова частина А2238 у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що вона у частині, що стосується заявлених до військової частини А2238 позовних вимог суперечить вимогам законодавства та є необґрунтованою
V. Нормативне регулювання
19. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
21. Згідно з абз. 2 ч.1 ст.8 Закону №2011-ХІІ врегульовано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
22. Відповідно до абз.3 ч.2 ст.8 Закону №2011-ХІІ у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
23. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
24. Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
25. Згідно з ч.9 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
26. Відповідно до п. 231 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.