ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №826/3463/17
адміністративне провадження №К/9901/46889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/3463/17
за позовом ОСОБА_1
до Вищого господарського суду України,
третя особа - Державна казначейська служба України,
про протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017, (постановлене у складі судді: Аблова Є.В.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018, (постановлену у складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Файдюка В.В., Чаку Є.В.)
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищого господарського суду України (далі - відповідач, ВГС України), третя особа - Державна казначейська служба України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних, просила:
- визнати протиправними дії ВГС України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою;
- зобов`язати ВГС України нарахувати та виплати ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи судді на час набуття права на відставку;
- допустити негайне виконання постанови в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою у межах стягнення за один місяць;
- стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 1 000, 00 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови у нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 29 місячних заробітків за останньою посадою у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, чинній станом на день подання позивачем заяви на відставку).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Зазначені рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що на час звільнення позивача з посади судді (08.09.2016) Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII) було виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), яка передбачала судді, який вийшов у відставку, виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже у відповідача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку позивачем реалізовано після набрання чинності Законом № 1166-VII.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 із Закону № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Також зазначає, що скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлений вже набутого ним права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржника.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
30 листопада 2018 року позивачем до касаційного суду направлено пояснення на касаційну скаргу. У вказаних поясненнях, зокрема, зазначає, що не мала можливості реалізувати своє право на відставку та отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою за 4 дні з моменту прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до набуття ним чинності, оскільки процес виходу судді у відставку є досить тривалим. Так, відповідно до частини третьої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції станом на 27 березня 2014 року, заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Тобто заяву судді про відставку подається до Вищої ради юстиції, яка розглядає її до одного місяця. Після цього Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв`язку з відставкою до Верховної Ради України. На підставі зазначеного подання Верховна Рада України приймає постанову про звільнення суддів. Фактично з моменту подання заяви про відставку до звільнення судді проходить кілька місяців. Наведене свідчить про те, що позивачем було дотримано всіх вимог законодавства та вчинено всі необхідні дії для отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою. Однак була неправомірно позбавлена можливості реалізувати право на отримання вихідної допомоги внаслідок того, що норма Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яка скасувала право судді на отримання вихідної допомоги, набула чинності через 4 дні після прийняття зазначеного закону, що є недостатнім строком для реалізації права на відставку та отримання вихідної допомоги. Зазначене призвело до порушення права власності, гарантованого частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також звертає увагу на те, що норма, яка закріплює право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, було знову поновлена у статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з 08.05.1987 працювала на посаді державного арбітра Чернігівського обласного арбітражу.
У зв`язку з прийняттям Закону УРСР "Про арбітражний суд" від 04.06.1991 Чернігівський обласний арбітраж реорганізовано у Арбітражний суд Чернігівської області, з огляду на що позивач призначена на посаду арбітра Арбітражного суду Чернігівської області, посада якої перейменована на посаду "судді" за наслідком прийняття Закону України "Про статус суддів".
У подальшому, 01.04.2003 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Вищого господарського суду України.
Разом з цим, у січні 2016 позивачем подано до Вищої ради юстиції заяву про відставку.
Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 №1515-VІІІ, ОСОБА_1 звільнена з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.
Надалі, наказом Голови Вищого господарського суду України від 05.10.2016 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Вищого господарського суду України.
06.02.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила нарахувати та виплати їй вихідну допомогу.
Листом від 10.02.2017 №01-23/340/415/17 за підписом голови Вищого господарського суду України позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги, оскільки станом на дату звільнення останньої Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XІІ, у тому числі стаття 43 цього закону втратила свою чинність.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.