ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №826/7286/18
адміністративне провадження №К/9901/68714/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року, прийняте у складі судді Шевченко Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Губської Л. В. (головуючий), Епель О. В., Степанюка А. Г.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Вищого адміністративного суду України, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України, Державної судової адміністрації України щодо нездійснення нарахування та виплати судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" за період з 01 січня 2017 року по 06 квітня 2018 року;
1.2. зобов`язати Вищий адміністративний суд України, Державну судову адміністрацію України, Державну казначейську службу України здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 06 квітня 2018 року у розмірі, встановленому статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року, виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат помножених на коефіцієнт 1,2, з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що йому, як судді Вищого адміністративного суду України, що не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівська винагорода обраховується за правилами, встановленими ст. 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", і посадовий оклад повинен визначатися виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн., згідно із ст. 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік". Водночас, Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким передбачена "розрахункова величина 1600 грн.", не може бути застосований при визначенні посадового окладу судді, він не є законом про судоустрій або законом, який вносить зміни до закону про Державний бюджет України.
3. Державна судова адміністрація України позов не визнала. У відзиві на позовну заяву наполягала на безпідставності останньої та просила відмовити в її задоволенні з огляду на те, що з 01.01.2017 суддям спеціалізованих судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 19200,00 грн. (1600,00 грн. (розрахункова величина відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") х 10 х 1,2). Також наголошено на тому, що Державна судова адміністрація України є лише розпорядником коштів, а отже не наділена правами та обов`язками роботодавця, визначених КЗпП України стосовно суддів та не є роботодавцем для суддів в розумінні трудового законодавства.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з вересня 1994 року по грудень 1998 року працював суддею Богунського районного суду м. Житомира, з грудня 1998 року по грудень 2002 року - суддею арбітражного суду Житомирської області (згодом - господарського суду Житомирської області), з грудня 2002 року по січень 2011 року - суддею, першим заступником голови Житомирського апеляційного господарського суду, з січня 2011 року - суддя Вищого адміністративного суду України.
5. 29.03.2018 Вища рада правосуддя прийняла рішення № 929/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України.
6. 06.04.2018 на підставі наказу Вищого адміністративного суду України № 178-к відраховано ОСОБА_1 зі штату Вищого адміністративного суду України у зв`язку із звільненням його у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 929//15-18 від 29.03.2018.
7. 23.04.2018 позивачу видано довідку № 119 Вищого адміністративного суду України про суддівську винагороду, в якій визначено посадовий оклад в розмірі 19200,00 грн.
8. Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідачів стосовно нарахування суддівської винагороди виходячи з посадового окладу 16000 гривень та з метою їх відновлення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06 вересня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при встановленні посадового окладу позивача та виплаті йому суддівської винагороди, суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах і спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
12. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
13. Касаційну скаргу мотивує тим, що суддівська винагорода регулюється Законом України "Про судоустрій та статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. При цьому, позивач зазначає, що відсутність якісного закону не може слугувати виправданням втручання в права особи, оскільки недоліки законодавства не можуть усуватися за рахунок втручання чи обмеження прав людини. В той же час, відсутність законної мети свідчить про відсутність пропорційності застосування обмежень щодо позивача.
13.1. Також скаржник звертає увагу на висновки, зроблені Конституційним Судом України у рішенні від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, а також на те, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - "Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII"), що застосовуються відповідачем до правовідносин з визначення розміру суддівської винагороди, є дискримінаційними та не відповідають принципам правової визначеності, якості закону та пропорційності.
14. У відзиві на касаційну скаргу Державна судова адміністрація України вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Конституції України).
17. Частинами першою, другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18. За пунктом 22 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
19. Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ.
20. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 133 Закону №2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідним коефіцієнтом, для судді вищого спеціалізованого суду - 1,2.
21. За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
22. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
VI. Висновок Верховного Суду
23. З огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду позивачу нараховували відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено на рівні 1600,00 грн.
24. Беручи до уваги приписи статті 7 Закону № 1801-VIII, розрахункова величина, яку застосувала ДСА для нарахування суддівської винагороди позивачу (1600,00 грн.) є розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого згаданим Законом з 01 січня 2017 року. Позивач твердить, що розмір суддівської винагороди визначено у Законі № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), який є спеціальним нормативним актом для цих правовідносин, тож застосування положень іншого закону, який до того ж звужує обсяг гарантій суддівської незалежності, є порушенням норм статті 130 Конституції України. Тобто, позивач вважає, що суддівську винагороду мали б нараховувати з розрахунку мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму.
25. Верховний Суд раніше висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
26. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
27. Отож, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що "до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень".
28. На підставі наведеного колегія суддів висловила правовий висновок, за яким: законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.
29. При цьому, колегія суддів зазначає, що до 01.01.2017 закони № 2453-VI та №1402-VIIІ визначали розмір посадового окладу судді у мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.
30. Досліджуючи мету прийняття Закону № 1774-VIII слід наголосити, що він був направлений на підвищення мінімальних стандартів, запроваджених в Україні, в тому числі і заробітної плати. Так, з огляду на положення Закону України "Про бюджет України на 2017 рік" розмір заробітної плати зріс вдвічі.
31. Наслідком таких змін Законом № 1774-VIII стала зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися до розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також до розрахунку інших платежів та санкцій.
32. Таким чином, суд дійшов висновку, що з прийняттям Закону № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.
33. Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, колегія суддів зазначає таке.
34. Вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII). Частина третя статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року до визнання її неконституційною встановлювала розмір посадового окладу судді місцевого суду - 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма застосовувалася для визначення розміру посадового окладу тих суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, як це було передбачено положеннями пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року.